У червні 1972 року, в лікарню міста Сідар -Сінай з'явилася жінка в білому халаті , покритому кров'ю. Саме по собі в цьому не було нічого дивного, оскільки люди , які потрапляли в аварію біля лікарні, часто приходили туди за медичною допомогою. Але в цій жінці було, щось таке , від чого інші люди розверталися і тікали від неї в жаху.

По-перше, вона була не зовсім схожа на людину. Скоріше вона нагадувала манекена, який рухався так само спритно, як звичайна людина . Її обличчя було бездоганним, як у манекена, позбавлене брів і макіяжу. Гладке і чисте, без будь-яких емоцій.

У зубах вона стискала кошеня, її щелепи були стиснуті з такою силою, що навіть зубів її не було видно. Кров продовжувала капати з її халата на підлогу. Потім вона витягла кошеня з рота й відкинула його вбік.

Як тільки вона переступила поріг лікарні, її відвели в палату і спробували привести в порядок  перед тим, як оглянути. Вона була абсолютно спокійна, не виказуючи жодних емоцій і не рухаючись. Лікарі вирішили, що краще залишити її в лікарні до приїзду поліції, вона не протестувала. Вони не змогли добитися від неї жодної відповіді, і майже всім співробітникам було важко перебувати поруч з нею і дивитися їй в очі більше декількох секунд.

Але як тільки персонал спробував оглянути її, вона з шаленою силою стала чинити опір. Два лікаря намагалися утримати її, коли вона підвелася на ліжку все з тим же байдужим виразом обличчя.

Як тільки вона це зробила жінка- лікар в жаху закричала і вибігла з палати. У роті дивною жінки, замість зубів, були гострі, довгі шипи. шипи були занадто довгими, щоб не заподіяти їй ніякої шкоди.

Лікар -чоловік якусь мить дивився на неї, а потім вигукнув: "Хто ти, чорт забирай"

Вона хруснула своєю шиєю, потягнувшись до плеча, і продовжила посміхатися.

Настала довга пауза, по коридору почулися кроки біжать в палату охоронців.

Почувши їх, жінка накинулася на першого охоронця, що вбіг в палату, встромивши свої шипи йому в горло і розірвавши його яремну вену. Охоронець впав на підлогу, хапаючи ротом повітря й захлинаючись власною кров'ю.

Вона встала і нахилилася над ним, її обличчя так і застигло в його очах, коли життя покинула його .

У погляді лікаря читався жах, коли він побачив, як вона повернулася, щоб зустріти інших співробітників служби безпеки. Останнє, що лікар бачив у своєму житті, це те, як вона розірвала їх одного за іншим.

Жінка- лікар, яка вижила в той день, назвала цю жінку " беземоційною".

Більше ніяких відомостей про цю жахливу істоту не надходило.