Одного разу холодним зимовим вечором якась шістнадцятирічна дівчина була вдома одна і дивилася телевізор. Її батьки поїхали на свято до друзів. Весь день йшов густий сніг, але дівчина відчувала себе добре і затишно, сидячи на дивані у вітальні, загорнувшись у теплу вовняну ковдру. До півночі батьки ще не повернулися, і вона стала відчувати себе тривожно. Дзвонити їм вона не хотіла, щоб вони не подумали, ніби вона не може сама про себе подбати.

Телевізор стояв у кутку кімнати поруч з великим вікном. Вона дивилася черговий фільм, коли раптом краєм ока помітила, як щось рухається у вікні. У темряві серед падаючого снігу вона розрізнила фігуру чоловіка, що йде в її бік. Коли він наблизився, вона змогла розгледіти його обличчя. Воно було вкрите шрамами, а губи були розтягнуті в зловісній посмішці. Злякавшись, дівчина завмерла, не сміючи заворушитися. Людина так і стояв і мовчки дивився на неї через скло. Потім він раптом сунув руку в кишеню пальто і щось витягнув. Це був ніж ...

Не витримавши, дівчина схопила телефон зі столика біля дивана, набрала номер поліції і затамувала подих в очікуванні відповіді.

- У мене за вікном стоїть людина, - прошепотіла вона, не зводячи погляд з моторошного гостя. - У нього ніж. Будь ласка, приїжджайте пошвидше. Моя адреса ...

Вона сиділа нерухомо, хвилини проходили одна за одною. Людина за вікном все так само стояв і дивився прямо на неї. Зрештою, дівчина почула зовні звуки сирени, і поліцейські почали стукати в двері.

Дівчина кинулася до вхідних дверей, впускаючи поліцейських. Ті сказали їй, що не бачили нікого біля будинку і не знайшли ніяких слідів.

- Не може бути, - сказала дівчина, вказуючи на вікно. - Він тільки що стояв там, коли ви стукали. Ви не могли його не помітити.

- Це неможливо, - сказав офіцер. - Нікого не було, та й сніг залишився недоторканим. При такому снігові, якщо навіть там хтось недавно був, він би залишив виразні сліди.

- Але я бачила його на власні очі! - Наполягала дівчина.

- Ви знаєте, ваші очі можуть зіграти з вами злий жарт, - усміхнувся офіцер. - Може бути, ви дивитеся занадто багато фільмів?

Поліцейські вже збиралися піти, коли, раптом один з офіцерів помітив щось недобре. Він спохмурнів і обійшов диван, на якому сиділа дівчина.

На килимі за диваном залишилися мокрі сліди і кинутий ніж.

- Ви бачили людину не за вікном, - сказав офіцер. - Ви дивилися на його віддзеркалення. Весь цей час він стояв за два кроки за вашою спиною.