Минулої зими ми купили нову квартиру і ще не до кінця роззнайомились з сусідами. Тому, коли ховали літнього сусіда з нашого під'їзду, я не надавала цьому особливого значення. Вікна нашої кухні виходять у двір, 3-й поверх, тому бачиш мимоволі все, що відбувається у дворі. Кухня у нас немаленька, але все одно постійно опиняєшся біля вікна і все бачиш.

І ось, виносять покійного сусіда, я його побачила через скло і побажала м'якої землі і спокою. І далі продовжую свої справи.

А ввечері почалася якась дурня. Заходжу на кухню, і якийсь дискомфорт відчувається. Раптом краєм ока помічаю поруч чорного кота, який з усмішкою дивиться на мене! Відразу згадався Булгаковський кіт Бегемот. Швидко повертаюся - нікого. Повертаюсь в інший бік - і у вікні бачу усміхнене обличчя старого чоловіка!

Від страху не тільки ноги підкосилися, серце майже зупинилося. Побігла до сусідньої кімнати за церковними свічками та святою водою, на щастя, вони у нас завжди є вдома. Побризкала всю кухню, обійшла зі свічкою всю квартиру, читаючи «Отче наш». Стало якось спокійніше. І через деякий час дізналася від приятельки (вона виросла в селі), що ні в якому разі не можна дивитися на небіжчика через вікно. Що в цей момент вся сутність нехороша може проникати в будинок того хто дивиться. Ось така от містика зі мною трапилася.