Пару днів до нового року, прекрасний час! Вся ця метушня, покупки, установка ялинки!
Восьмирічний хлопчик Андрій підійшов до вікна і сів на підвіконня. Сніжинки падали одна за одною, і здавалося що на вулиці був цілий снігопад. Андрій уперся лобом у скло і намагався побачити візерунок хоч однієї сніжинки, але у нього не виходило. Грюкнули вхідні двері. "Андрій, тато вдома!" почулося з коридору. Хлопчик зіскочив з підвіконня і помчав у передпокої.

- Тату, тату! А коли прийде мама?
- Вона мені подзвонила, їх затримали на роботі. Але вона скоро прийде!
- Тато, а ти купив нові кульки на ялинку?
- Звичайно!

Батько Андрія дістав з-за спини великий чорний пакет, і поставив його на тумбу. Коли хлопчик заглянув туди, то зойкнув. Велика кількість ялинкових іграшок різних розмірів, і квітів зводили його з розуму. Він міцно обійняв тата і побіг до своєї кімнати. На годиннику висвітилося "23:36". Андрій неохоче сходив до ванни і вмився, після чого плюхнувся в своє ліжко. Він фантазував як вони з батьками відсвяткують новий рік, як йому подарують подарунки, яким буде великий святковий стіл ... Уже крізь сон Андрій почув як прийшла мама. Нагостривши вуха він почув так-же цікаву для себе розмову.

- Привіт милий, Андрійко вже спить?
- Привіт, та ось недавно ліг.
- Добре, ти не забув що завтра до нас приїдуть?
- Ем ... А хто приїде?
- Ну як так? Ми ж замовили для Андрія діда мороза, і Снігуроньку!
- Ай, точно! Я вже зовсім замотався з цією роботою!

Андрій зрозумівши що батьки готують йому сюрприз повернувся на другий бік і злегка посміхнувшись заснув.
"Андрійку, вставай!" почув хлопчик крізь сон.

- Ааа, що?
- Андрій, ну давай вставай, сьогодні у нас багато справ! - Прошепотіла на вухо Андрію його мама.
- А що сьогодні буде?
- Нам треба поставити ялинку, нарядити її, і ще дещо.
- Ще дещо що? - Здивовано запитав Андрій, хоча сам уже все знав.
- Так, потім дізнаєшся. Все, вставай.

Хлопчик бадьоро вистрибнув з ліжка і побіг у ванну.
Настала третя година дня.
"Фух, ну готово!" сказав батько хлопчика вилазячи з-під ялинки яку вони щойно поставили. Пролунав дзвінок у двері. "Щось рано ..." сказала мати хлопчика і пішла відчиняти двері. Батько лише посміхнувся і взявши сина на руки пішов до дверей. Мати хлопчика відкрила двері і на поріг увійшли дід мороз і снігуронька. Батьки широко посміхалися, актори говорили свою звичайну мову, але Андрій відчував що тут щось не те ... Але що-б не засмучувати батьків він не подав виду, і широко усміхався.
Ось минула вже година. Дід мороз і снігуронька провели різні конкурси, і подарували Андрію подарунки. Все йшло добре, але раптом дід мороз встав із стільця і сказав: "Що-ж, треба і честь знати! Та ось тільки на прощання ..." І тут дід мороз вихопив з під костюма ніж, і миттю встромив його в горло батька. Той почав захлинатися кров'ю, і невдовзі помер. Мати швидко прийшла в себе, і підхопивши Андрія на руки побігла у ванну, де і закрилася.

- Тихіше Андрюша, не бійся ... - схлипуючи сказала його мама
- Добре мам - Відповів їй Андрій, хоча сам трясся від страху.

У квартирі запанувала мертва тиша. "Дуже дивно ..." сказала мама Андрія і відкривши двері вийшла з ванни. Андрій в напівнепритомному стан сидів на підлозі і ледве дихав. Пролунав гучний крик матері Андрія. "Замкну швидко!" почувся голос з коридору. Андрій встав з підлоги, і ледве ледве стоячи на ногах пішов до дверей. Раптом в коридорі з за рогу показався той самий "дід мороз". Він був неприродно зігнутий для людини, а його очі були чорними як ніч ... Андрій несамовито закричав. Його свідомість помутилася, але страх таки переборов його і він закрив і замкнув двері. "Хлопчик відкрий, а то гірше буде" почувся хрипкий, шиплячий голос. Андрій мало не втрачав свідомість від страху. В очах пливло, голова паморочилася ... Раптом почувся скрегіт, хтось дряпав двері. Після чого гучний удар. Андрій не довго думаючи заліз під ванну. Удар, удар, удар. Двері злетіла з петель. У ванну зайшли "дід мороз" і "снігуронька". Андрій бачив тільки їх ноги, і від цього йому ставало ще страшніше. Він майже не дихав, боявся що його почують. "Гаразд, зник" почувся той самий голос, після чого пролунав хрипкий смішок. Ці психи вийшли з ванної і пішли в далечінь по коридору. Андрій почув як грюкнули вхідні двері. Він моментально виліз з під ванни і побіг на кухню, за телефоном. Але от коли він повернув за ріг його схопили за сорочку. Вже втрачаючи свідомість він побачив ті шалені чорні очі, і почув: "З новим роком!"