Коли мені було 11 років, ми з другом вирішили відвідати стару занедбану водокачку. Знаходилась вона на самій окраїні нашого містечка, метрів через двадцять за нею починався ліс. Сама будівля була цегляна, з напівкруглою стіною з одного боку.

Зайшовши всередину, ми побачили кімнату, з якої можна було потрапити у дві інші. Оглянувши першу і другу кімнати, ми пішли в останню. Вона була круглою, в стіні були вузькі, що нагадують бійниці вікна, через що там було досить темно. Ми вийшли на невеликий майданчик, від якого вниз у воду йшла бетонні сходи з обривками гнилих залізних перил. Так як сходи на вигляд виглядала плачевно, а мені хотілося підійти до води, то я знайшов невеликий, але важкий брусок з дерева. Бруском я перевіряв міцність кожної сходинки, ставлячи його на сходинку перед тим, як зробити крок на неї. Так я добрався до передостанньої сходинки, яка була над водою.

Коли я поставив брусок на останню сходинку і почав з силою натискати на нього, з води різко вискочило і обвилось навколо бруска щось, схоже на щупальце темного кольору з відростками по всій довжині. Воно з такою силою стиснуло брус, що він тріснув, а потім сильним ривком потягло його під воду.

Все це сталося за секунду, якщо не менше. На поверхні води почали з'являтися бульбашки повітря. Я стояв і дивився на воду, не в силах змусити рухатися своє тіло.

Тут я відчув, як мене за комір тягне мій друг. Це вивело мене зі ступору. Вибігши на вулицю, я побачив, як зблідлий друг дивиться на мою руку - з неї дрібними краплями текла кров. Стесана шкіра на долоньці тільки зараз почала боліти. Почувши у приміщенні сплеск води, ми, не змовляючись, побігли додому.

Навіть зараз я зі здриганням думаю про те, що було б, якби замість бруса була моя нога, або ж я, втративши рівновагу, впав у воду і там зіткнувся б з тою істотою, що оселилася на дні цих брудних вод.