Вранці після їжі - поки було сухе молоко, я варила їм кашу - йшли наверх, а якщо було не можна, грали тут, внизу. Ми довго не знали, як сказати, що за ними ніхто не прийде, адже інших вже розібрали, і чому на вулиці завжди сутінки. Але ж не скажеш, що горить нафтозавод, а їх вже нікому забирати. І ми - це Ольга придумала - оголосили їм, що Бармалей вкрав сонце, і тата пішли воювати з ним, а вони поки будуть жити тут, з нами. Вони прийняли цю новину спокійніше, ніж я очікувала, тільки Ліза тихо запитала:

- А мами?

І Ольга - ось молодець не розгубилася - весело і чітко, як на ранку, сказала, що мами пішли разом з татами, щоб готувати татам їжу і перев'язуват ... Читати далі »