Знову. Я знову йду по цій вулиці. Оповитий туманом з пилу. Я не бачу сонця. Не бачу дерев, будинків, машин, людей. Єдине, що залишилося в моєму полі зору - дорога. Устелена бруківкою дорога. Багато років я ходив по цій вулиці ще за життя.

Дуже довго я намагаюся піти з цього міста. Я часто проходжу повз таблички "Ви покидаєте Лондон", але завжди опиняюся біля входу в місто.

"Ласкаво просимо в Лондон" ...

Іноді туман розвіюється. І я бачу знайомі будівлі. Щоразу проходжу повз борделя. З вікна на мене дивиться Мері. Мені стає так сумно. Я плачу. Я не можу дивитися на неї і на її перерізане горло. Навіть мої сльози не гріли моє обл ... Читати далі »