Жив я в колишньому німецькому селі , в гуртожитку. На території цього гуртожитку знаходилася церква . Стара , напівзруйнована і трохи моторошнувата . У той час я не особливо вірив у містику , але після випадку , про який я вам розповім , моя думка про неї змінилася.

Була у мене подруга Ніна , з якою я познайомився в гуртожитку. Ми , як і всі діти любили шукати пригоди на свою голову і вирішили якось ввечері залізти в цю церкву . Зустрілися ми в годин 8-9 , точно не пам'ятаю і пішли до будівлі . Залізти до церкви можна було двома шляхами: 1-ий - головний вхід , 2-ий - видертися по старих , залізних сходах і влізти в розбите вікно на третьому поверсі. Ми вибрали другий спосіб так , як головний вхід був завалений камінням . Почали дертися по сходах , як раптом сходинка під моєю ногою провалилася і я полетів вниз , під час падіння я встиг за щось схопитися , а то я навіть не уявляю чим могло закінчитися моє падіння . Але це мене не зупинило , адже я не міг припинити свою пригоду , навіть ще не почавши її . Тому ми полізли далі . Ніна страшно за мене перелякалася , але не показувала свого хвилювання , вона була не з боязких . Залізли ми всередину , сновигали по всіх поверхах , лякали один одного. Загалом нічого " надприродного " не відбувалося. Минуло хвилин 20 наших безглуздих блукань , як раптом почувся шурхіт на 2- му поверсі.

- Щур , - спробував я переконати Ніну , ну і себе , - йдемо далі.

Так минуло ще хвилин 10. Ми базікали про всяку нісенітницю ...

Раптом , Ніна застигла на місці , вираз її обличчя я не забуду ніколи , як ніби вона привида побачила.

- Очі , - прошепотіла вона , - жовті очі .

Я обернувся , дійсно , в темряві виднілися два жовтих ока.

- Біжимо , - це все , що я зумів видавити з себе.

Ми бігли і не оберталися . "Чорт , що робити ? " - Думав я .

В кінці коридору ми побачили двері і заскочили в кімнату , яка перебувала за цими дверима .

- Прокляття , що це за церква така , шарудіння , очі всякі. Та ще темно в цій кімнаті , хоч око виколи . На щастя я взяла ліхтар , це ж не перша моє пригода . - Посміхнулася Ніна .

Вона включила ліхтар , краще б вона цього не робила. Кімната в якій ми опинилися була невелика , але що найстрашніше , вона вся була в крові. Кров була всюди: на стінах , на підлозі і навіть на стелі. Виднілися глибокі подряпини , а посеред кімнати валялися шмотки . Ніна навела ліхтар у кут кімнати , ми були в шоці , а я ще й в ступорі , в кутку кімнати лежав труп чоловіка. Це скоріше був навіть кістяк , схоже він тут давно .

- Пора нам вибиратися звідси, - сказала Ніна .

Але я не міг відповісти , мене дуже вразило побачене. Дівчина схопила мене за рукав і насильно потягла до вікна , через , яке ми влізли і ми благополучно вибралися з тієї церкви . Забираючись геть від неї , я навіщось обернувся. У вікні виднівся чийсь силует , але він швидко зник , що мене дуже порадувало . Ми розійшлися по домівках і пообіцяли не розповідати нема кому про нашу пригоду .

Подейкували , що цю церкву збудували на старому кладовищі. І ще я чув , що говорили , про зниклого охоронця . Я думаю , що це його труп ми тоді бачили. Ми розповіли про труп , але нам природно ніхто не повірив. Але ті жовті очі я пам'ятаю до цих пір ..