(Від автора: прошу вибачення за всі допущені помилки у тексті.)
Смерть-це те, що йде після життя, точніше це і є закінченням життя. А ви не задумувались чи можна стати з мертвих, зробити так, щоб продовжити життя після смерті? Ця історія про хлопця який зміг це зробити, але в цьому випадку смерть скоріш за все являється кінцем одного і початком чогось іншого.
Його звати «Mike Variable» йому 19 років він виріс і жив біля Шварцвальду, Баден-Вюртембергському регіоні, що знаходиться в Німеччині, власне там і жила сім’я Майкла.
Він був простим хлопцем з звичайними потребами і з досить красивою зовнішністю: мав достатньо високий зріст, хорошу міцну тіло будову, чорне подовгасте волосcя яке було зачесаним на зад.
Одного разу, звичайним, нудним осіннім днем спало нам на думку дослідити давно занедбану лікарню. Ми часто збиралися групами по 3-4 людини і шастали по заброшкам, шукаючи пригоди. Лікарня ця знаходилася недалеко від нашого містечка, в старовинному густому лісі. Проїхати туди можна було по вузькій непримітній стежці через ліс, так як головна дорога повністю покрилася непрохідними заростями.
Госпиталь починали будувати приблизно на початку минулого століття. Розміщували туди душевнохворих, а закрили і, після, частково розграбували медичний заклад з незрозумілих причин в 20-30 роках двадцятого тисячоліття. Про це місце досі ходять страшні легенди і історії, що пронизують до мозку кісток, ал
... Читати далі »
Новиччина. Невеличке село, та навіть не село, а так, присілок у східній Галичині. Саме тут не так давно почали коїтися дивні речі. У місцевих селян по ночах хтось став корів доїти. Прийде господар чи господиня рано у хлів, щоб подоїти свою корівку, а молока у корівки вже нема. І то у багатьох господарів така прикрість трапилася. То у діда Миколи, то у баби Кручихи, а тепер от і у старого Мирослава.
Скипів од злості Мирослав."Не дозволю!"
"Скільки буде потрібно сидітиму по ночах у хліві, але таки зловлю злодюгу."Сказав, і дотримав своє слово. В першу ніч даремно до ранку просидів у хліві, але вже наступної ночі над ранок почув він, що не сам. Окрім нього і корови є у хліві хтось ще. Хтось посторон
... Читати далі »
Дівчина була прикріплена до стелі, зі зав'язаними руками і ногами, вона кричала і молила про пощаду, перед її обличчям крутилися гострі лопасті, які наближалися все ближче. Через кілька хвилин вони розрубали безневинну дівчину з голови, до ніг, всі частини її тіла валялися на підлозі. За всім цим спостерігав якийсь невідомий чоловік в темному, який по всій видимості управляв убивчою машиною. Джеймс різко прокинувся, це був черговий його кошмар, в принципі як і завжди, адже він страждає від безсоння і страшними снами, де люди один за одним помирають в муках, кричачи і кличучи на допомогу. Хлопець живе не в дуже благополучній родині, тому йому все дається нелегко, ще
... Читати далі »
Всім привіт, мене звати Аня. Я звичайна дівчина, яка навчається в школі вже в десятому класі. Клас у нас хороший, дружний і всі в ньому горою! До того ж, дівчаток мало, а хлопчиків багато - сама досконалість для мене.
З самого дитячого садка мене переслідувало відчуття, що за мною хтось наглядає, ну тобто щоб охороняти, а не вбити. Кожен раз коли я питала у подруги подивитися що йде поруч зі мною ззаду, вона просто кивала головою на знак заперечення і казала, що нічого вона не бачить. Але я ж відчуваю!
Коли мені було 12, я зрозуміла, що так просто жити нереально. Я почала вдивлятися на дрібні деталі і як тільки розуміла, що ось-ось хтось з'явитися ззаду, я р
... Читати далі »
Спочатку пропала молода жінка - проводжала чоловіка в місто, назад йшла через ліс, але до свого будинку не дійшла.
Потім - літній (по сільським міркам, 62 роки) чоловік, який збирав черемшу.
Відразу ж, не встигло слідство розкрутитися - зникли двоє дітей.
Місцеві міліціонери вирішили, що мають справу з маніяком. Жителям, що рветься прочесати ліс, веліли сидіти вечорами по домівках, а самі запросили з міста допомогу.
Але хіба людей вдома втримаєш?
На наступний же день прибігла дівчинка - шукала козу, яка вічно забирається куди попало, а у покинутого будинку на відшибі, за лісовий смугою, де трава вище людини, в цій самій траві хтось
... Читати далі »
Погода була прекрасна, як раз така, коли вийти і прогулятися було тільки в радість. Я йшла повільно, роздивляючись вітрини і вивіски, мені ніколи не вдавалося нормально розглядати нове для мене місто. Переїхавши сюди п'ять років тому, вступивши до університету, я займалася лише навчанням і часу на прогулянки не було. І ось, я вивчилася і вирішила залишитися тут і працювати. Роботу дали за напрямком. І ось настала довгоочікувана відпустка, і весь вільний час я вирішила присвятити собі.
Дійшовши до ринкової площі я зустріла трьох дівчат з книгами. Вони роздавали ці книги і щось розповідали про померлих та бога. Мені стало цікаво, і тільки тому я вирішил
... Читати далі »
Трапилася ця історія в звичайному українському містечку Короп зі звичайним хлопцем на ім'я Женя. Жив він у звичайній квартирі на 4 поверсі.Був звичайний осінній прохолодний вечір.Женя прийшов на стільки втомлений з роботи, що все що йому хотілося це швидше лягти на диван і уткнутись в екран телевізора, що він власне кажучи і зробив. Час пролетів дуже швидко. На електронному годиннику який освітлював кімнату було 23: 25.Евгеній зібрався лягти спати, вимкнув телевізор. Кімнату огорнув нічний морок і тиша. Рухаючись по коридору в спальню він почув звук схожий на плач біля вхідних дверей ззовні. Подумав, що це знову нарко
... Читати далі »
Багато твердо вірять в фразу «Мій дім - моя фортеця». Але чим затишніше і надійніше ця фортеця, тим сильніше шок, коли в ній відбувається щось за гранню нашого розуміння. Надя, жінка років п'ятдесяти, розлучена з чоловіком, дітей від шлюбу немає. У період з 1996 по 2001 жила в селі Коропського району (крім звичайних будиночків, в цьому селі стоять дві п'ятиповерхівки). Жила собі, жила, завжди була своєю в будь-якій компанії, але раптом несподівано переїхала. Сусіди і друзі здивувалися - як так, Надя навіть не попрощалася толком, дуже на не
... Читати далі »
Якось раз я познайомився з дівчиною, її звати Катя - розумна, красива і фігуриста. Загалом, все як треба, але не обійшлося і без дивацтв, вона з друзями займалася фотосталкеризмом- фотографували різні страшні місця і публікували їх на сайті. І ось одного разу вона вирішила і мене з собою взяти. Я, природно, бажання лазити по темним руїнам не мав, але слабину перед дівчиною дати не міг. Ну, я загалом, погодився. Нашою метою була покинута психлікарня.
І ось вночі ми туди вирушили. Полазили по першому і по другому поверху, зробили багато фотографій, і було вже збиралися йти, як Вова (один з групи), знайшов вхід в підвал, він був завалений всяким мотлохом.
... Читати далі »
