(Від автора: прошу вибачення за всі допущені помилки у тексті.)

Смерть-це те, що йде після життя, точніше це і є закінченням життя. А ви не задумувались чи можна стати з мертвих, зробити так, щоб продовжити життя після смерті? Ця історія про хлопця який зміг це зробити, але в цьому випадку смерть скоріш за все являється кінцем одного і початком чогось іншого.
Його звати «Mike Variable» йому 19 років він виріс і жив біля Шварцвальду, Баден-Вюртембергському регіоні, що знаходиться в Німеччині, власне там і жила сім’я Майкла.



Він був простим хлопцем з звичайними потребами і з досить красивою зовнішністю: мав достатньо високий зріст, хорошу міцну тіло будову, чорне подовгасте волосcя яке було зачесаним на зад.



Тонкі чорні брови, і очі насичено сірого кольору. Його улюбленим і єдиним хобі був спорт він займався бойовим мистецтвом з 6 років,а саме рукопашним боєм. Майк якраз закінчував 2 курс навчання в коледжі, і здається усе мало пройти чудово, але усе змінив один випадок…
Це був простий весняний день п’ятниці. Після навчання Майк повернувся до дому де на нього чекала його мама.
- мам, я вже прийшов
- добре, Майк хочеш чогось поїсти?
- ні, я не голодний. Я піду в свою кімнату.
Близько до опівночі він просидів в своїй кімнаті і коло 23:00 йому подзвонив знайомий.
- ало Майк привіт я тебе не розбудив?Якщо ні то ходи гуляти.
- Гарі, вже 23:00 знаєш,щось я не маю бажання зараз іти гуляти.
- та не парся, ми дуже довго засиджуватися не будемо, до мене як раз прийшли наші друзі,виходь розвієшся.
- (зітхання) ну добре зараз вийду.
- тоді підходь до моєї хати ми будемо тебе чекати.
- ок.
Майк вийшов зі своєї кімнати вдягнувся,сказав мамі, що іде гуляти і через деякий час повернеться після чого він вийшов на вулицю і пішов до будинку Гарі вона знаходилась не далеко. Приблизно, 150метрів від його оселі, коли він прийшов то біля його хати на Майка вже чекали його друзі, там був Гарі, Тоні, Тіна і Вайл вони були знайомі ще від початкових класів і завжди разом гуляли і вчилися в одній школі. Вони привіталися один з одним після чого вони пішли гуляти, через деякий час почало ставати скучно, тоді Тоні запропонував піти до «чорного лісу», який знаходиться біля їхнього селища, і викликати в ньому злого духа з кріпіпасти, так сказати полоскотати собі нерви. Йти до лісу і визивати якогось духа здалось Майклу досить дивною справою, і йти туди він не мав ні бажання, ні потреби, але через деякий час переговорів вони погодились піти, адже і так не було що робити. Тоді Тоні забіг до своєї хати, і виніс декілька листів паперу, та фломастер. Після чого вони вирушили до лісу.
Коли компанія друзів зайшла досить далеко в ліс, Тоні витяг білі аркуші паперу, і разом з Вайлом почали щось малювати, Гарі знімав це все на телефон, але на диво в телефонна були сильні помелі, напевно це через магнітні поля цього лісу, або телефон просто почав глючити, в любому випадку на це особливої уваги ніхто не звертав. Із усієї компанії, лише Майк і Тіна просто спостерігала за всім, що відбувалося, якого духа вони викликали Майк й гадки не мав оскільки кріпіпасту ніколи не читав, та й в неї ніколи не вірив. Після закінчення ритуалу погулявши десь коло години по лісу ніякий дух так і не прийшов, тоді вони вирішили вернутися назад в містечко, і почали виходити з лісу, коли вони вже майже вийшли Майк відчув як йому хтось дихає в в потилицю, в нього побігли мурашки по шкірі, оскільки він ішов останнім, Майк різко повернув голову, але заду нікого не було, він подумав що це подув вітер, повернувши голову трохи в право він побачив неподалік від себе дерево, воно йому зразу кинулось в очі, оскільки в нього не природно звивалися гілки, здавалось ніби вони живі, та й було їх лише чотири, до того ж листя на них не було притому, що на вулиці була весна та й складалося враження ніби з самого дерева за ним хтось дивиться.



Видно було погано, бо на дворі вже була ніч, тому він захотів підійти подивитися по блищи, але вже відстав від інших і його друзі вже почали його кликати, щоб він їх наздоганяв,та й залишатися самому в лісі Майку було лячно, тому він розвернувся і підбіг до них, після чого його друзі запропонували піти ще трохи погулятись, але Майк відмовився і сказав, що вже не має сили і хоче піти до хати, після чого вони попрощалися і компанія Майкла пішла в протилежну сторону від нього.
На вулиці була 1:00 ночі, і по дорозі до хати Майк почав чути різні звуки і крики по заді себе, обернувшись він нічого не побачив, але через мить в темряві появився нерухомий чорний силует, Майк не на жарт перелякався адже за ним нікого не було коли він розійшовся з друзями, а силует який стояв заду нього на людину був не дуже схожий, це була висока чорна постать з довгими руками і худющою тіло будовою. Його серце почали частіше битися, внутрішній голос підказував, що ліпше зникнути звідси як можна подальше, не довго думаючи Майк зі всіє сили почав бігти до дому буквально за пару хвилини він добіг до хати, швидко захлопнув за собою двері і забіг в вітальню, його батьки вже спали тому він вирішив роздягнутися і також лягти в ліжко.
Коли Майк ліг в ліжко заснути йому не вдавалося в нього було відчуття, що біля нього хтось знаходиться, це відчуття викликало стривоженість і спантеличеність, він вирішив відволіктись від цього і включив телевізор, але ні один канал не працював, на кожному каналі були помелі, Майк виключив телевізор і побачив на підлозі біля дверей чиюсь тінь яка падала з сторони коридору в якому вони завжди лишали світло на ніч, тінь то зникала, то появлялась знов, потім вона зупинилась і більше не пропадала Майк подумав, що це стоїть його мама, або тато яких він скоріш за все розбудив коли прийшов до дому, але коло 5 хвилин тінь стояла нерухомо, Майк підійшов до дверей однак там нікого не було, так само як і тої тіні, яка тепер пропала, а його батьки лежали в ліжку, про те хто ж це був Майк намагався не думати, він виключив світло і ліг у ліжко, в цей самий момент через вікно він побачив то саме дерево, воно було абсолютно ідентичне тому, що Майк побачив у лісі, воно також було з чотирма звиваючимись, наче живими гілками, не мало на собі ні одного листка, і було те саме відчуття, начебто з самого дерева за ним хтось дивиться, Майкла кинуло в холодний піт адже біля його подвір’я не ростуть дерева, і відчуття, що за ним спостерігають не зникло, в Майкла в голові промелькнула думка.
- Не вже це той дух, що ми викликали? Не вже він все ж таки прийшов? можливо коли я побачив на вулиці той чорний силует це і був саме він.
Майк налякався серце починало битися все частіше і частіше, темп дихання різко збільшився, а лодоні почали потіти, ось так він і пролежав цілу ніч не зімкнувши очей. Коли на вулиці тільки почало ставати трошки світліше Майк вибіг на двір, дерево яке він бачив буквально декілька хвилин тому, перед тим як вийти з хати зникло, Майк побіг до Гарі, коли він прибіг до його хати вияснилось, що цієї ночі до хати він не вернувся, таке саме сталося з Ніною, Тоні і Вайлом, їхні батьки особливо цим не переймались, оскільки подумали, що їхні діти попросту вирішили в когось переночувати. Майк був стривожений, і достатньо наляканий, ніхто з його друзів не відповідав на дзвінки, а його думки почали путатись.
- ті крики, що я чув тамтої ночі, вони ж могли бути моїх друзів, а той силует, що я бачив це була людина? чи все ж таки це те, що ми були викликали у лісі? Можливо це й справді той дух, якого я бачив у лісі, і який був у мене на подвір’ї іншого варіанту пояснити те, що вчора відбувалося я не можу.
Майк почав вертатися до хати, біля дороги яка вела до його хати була стежка, котра йшла до лісу, на ній було щось намальовано червоним кольором, підійшовши до малюнка, Майк побачив, там намальовано декілька кругів, кожен з яких перекреслений хрестиком.
- що це таке?
Перше, що спало Майклу на думку, що це якийсь жарт, і це просто підлітки намалювали фарбою малюнки, але через декілька секунд в нього промелькнула інша думка, що це ніякий не жарт, оскільки на фарбу це геть не було похоже, це явно була кров і вже не дуже свіжа.
- можливо це як раз і є кров Ніни, Тоні, Вайла, та Гарі, чи це вже мені просто від страху такі думки появляються.
В любому випадку ця думка його не покидала, Майк був наляканий він не знав, що йому робити, для початку він захотів пошукати інформацію про ці символи. Прийшовши до хати його зустрів тато.
- Майк куди ти ходив з самого ранку?
- ходив на ранкову пробіжку.
- невже? Зараз хіба п’ята ранку, а ти до хати ж вернувся пізно вночі, з тобою точно все в порядку? Ти виглядаєш наляканим тай якимось блідим.
Та й справді на Майку не було й живого місця, лице зблідніло, а руки час від часу подьоргувались від нервового тіку.
- та ні тат. Все в порядку, я просто не виспався, тому мабуть піду ще трохи посплю.
Після цих слів Майк піднявся на верх і зайшов в свою кімнату.
- Ніно, підійди сюди.
- що таке Кларк?
- з нашим сином,щось сталося він сам на себе не схожий весь зблідлий, та переляканий.
- ти в нього спитав, що сталося.
- так, але він не хотів про це говорити і сказав що буде в своїй кімнаті, може варто з ним поговорити?
- не думаю що це щось серйозне, він напевно хоче побути на одинці, можливо це щось особисте, нехай трохи прийде в норму потім з ним поговоримо коли буде підходящий момент.
Після того як Майк Піднявся в свою кімнату він зайшов в Інтернет, і почав шукати інформацію про ті символи, і про ритуал, що вони проводили, щоб дізнатися хоч щось про те кого вони викликали. За всіма ознаками і виглядом, зважаючи на обряд виклику цього духа і ті символи, Майк знайшов лише один збіг з кріпи пасти, який підходив під цей опис-це був слендермен.
- все ж таки я не помилявся, ті малюнки кров’ю, крики в ночі, чорний силует, і те дерево, що я бачив, все сходиться.
Хоч і Майк нарешті зрозумів, що відбувається, та це зовсім його не порадувало, навпаки він ніяк не міг це освідомити, як це все можливо, його почало охоплювати відчуття безпомічності, та відчаю, адже пошукавши достатньо інформації про те з ким йому прийшлось зіткнутися, він так і не знайшов ніяких варіантів як з ним боротися, чи якихось способів, як уникнути участі, яка спіткала його товаришів. Однак по при страх та безвихідь Майкла наповнювало ще дещо-це була злість, він ніяк не міг змиритися з тим, що вбили його найліпших друзів, Майк не з тих хто може легко забути обіду, особливо таку, через це окрім того як врятуватися, він не переставав думати про те, як помститися. Всі емоції почали переповнювати одна одну заповняючи усі думки Майкла, в голові творився повний хаос здавалося, ніби він зараз розірветься, в такому стані він просидів деякий час, доки в кімнату не ввійшла його мама.
- Майкл я прийшла з тобою поговорити, тато казав що з тобою щось не так, ми вирішили потім з тобою про це поговорити, але нам дзвонили батьки твоїх друзів, вони сказали, що їхні діти пропали після того як вчора пішли гуляти, на телефонні дзвінки ніхто з них не відповідав, окрім того ніхто з їхніх знайомих також не знає де вони є, ми сказали, що ти нам про це нічого не казав, однак батьки звернулися до поліції, і незабаром мають приїхати полісмени щоб з тобою поговорити і дізнатися чи ти щось знаєш, так як ти останній їх бачив і з ними спілкувався. Майк, якщо ти й справді знаєш, що сталося і зараз перебуваєш в такому стані через вчорашнє, то ліпше це розкажи, можливо ми з татом зможемо тобі допомогти.
Майклу хотілося розказати про те, що сталося, але він розумів що в таке ніхто не повірить і ліпше про це не говорити, адже скорі ж за все коли всі зрозуміють в якому він стані то відправлять до психіатра його посадять в лікарню як психічнохворого тому він вирішив не згадувати слендера в тому, що сталося.
- я не знаю, що з ними сталося. Вчора ми пішли гуляти через пару годин я вже йшов до хати, а вони хотіли ще прогулятись після чого ми розійшлися в різні сторони, через деякий час після того як ми розійшлися я почув якісь крики позаду себе, як раз в тій стороні де пішли мої друзі, однак я не звернув на них особливої уваги – це все що я знаю.
- зрозуміло думаю тобі зараз хочеться побути на одинці, але не варто закриватися в собі тому якщо захочеш поговорити я буду на низу.
- добре, можеш не переживати.
Після цих слів Ніна вийшла з кімнати і закрила за собою двері. В цей момент Майк знов погрузився в свої думки, але через декілька хвилин вони перервалися, після того як він кинув свій погляд на вікно, Майк оступенів, широко розплющивши очі, біля вікна в його кімнаті стояв високий худющий чоловік, у якого були не природна будова тіла: надзвичайно довгі кінцівки, що згинались довільним чином, абсолютно біла шкіра, зі спини звивалися чотири чорні щупальця, а на його обличчі були відсутні усі риси лиця. Буде точніше сказати, що лиця в нього попросту не було, одягнений він був у чорний похоронний костюм з білою сорочкою, та чорною краваткою. Сумнівів не було, перед Майком стояв слендермен. Окрім страху і збентеження на обличчі Майка почали проявлятися риси злості і жаги помсти, він вже не особливо переймався тим, що йому загрожує смерть, після того як він в живу побачив перед собою слендермена в ньому щось помінялось, Майк почав мислити не об’єктивно і істерично.
- чого тобі потрібно? Нащо ти вбив моїх друзів?! Для тебе це лише гра, адже тобі так подобається бавитись людським життям, вирішувати чиюсь долю:обірвати її чи залишити, цікаво наскільки тобі сподобається якщо хтось буде вирішувати твою долю, коли ти будеш на порозі смерті і твоє життя буде залежати від когось іншого. Не важливо якою ціною і якими зусиллями, але клянусь усім що в мене є, я заставлю тебе це відчути.
В цей момент Майк почув не приємний і моторошний голос він не йшов від слендера а чувся в голові, щось на подобі телепатії.
- говориш, що готовий пожертвувати всім що в тебе є, давай ми це перевірим.
Сказавши це слендер зникнув, а знизу донеслись голосні крики. Майк побіг вниз, зайшовши в вітальню де знаходились його батьки він побачив як на підлозі лежали його бездиханні рідні, в обох були розтрощені голови з яких почала розтікатися кров.
Побачивши це Майк завмер, його ноги підкосились і він впав на коліна, по йог блідим щокам почали текти сльози, в голові одна думка переганяла іншу накладаючись поверх попередньої, перемішуючись в одну купу, він досі не міг освідомити все те, що з ним відбулося, всі дорогі йому люди померли і в усьому винен він, Майк відчував на собі тягар вини за все, що сталося, якщо б він зміг переконати друзів не йти в цей клятий ліс тоді цього всього б не було, або відмовився йти гуляти з ними, тоді хоча б його батьки зараз були живі. В цей моменту його психіка похитнулася і він вже не міг нормально мислити над тим, що відбувається, його погляд став крижаним та байдужим, а в очах не було видно ні любові, ні запалу, вони стали пустими та бездушними, усі його думка стали спрямовані на те як він знищить слендермена, ніщо інше його вже не цікавило.
На шпалерах, які знаходились на стіні було видряпано декілька слів «Це та ціна яку ти заплатив за можливість підготуватися до нашої наступної зустрічі».На лиці Майка появилася легка істерична усмішка.
- якщо я можу викликати його в любий момент і в любе місце, то нехай все закінчиться там де і почалося, у «темному лісі».
Майк вирішив швидко зібратися і як можна швидше піти в ліс. Він вдягнув чорну футболку з якимось зеленим надписом, світло-сині джинси, кросівки, а поверх футболки вдягнув легку курточку і зразу ж вийшов з дому. Однак, буквально на самому порозі стояла поліція, яка як раз хотіла розпитати в Майка про зникнення його друзів. Зайшовши в будинок Поліцейські побачили, як з вітальні по паркеті розтікається кров підійшовши до неї, вони побачили лежачі на землі мертві тіла. Після побаченого вся підозра впала на Майка, тому вони відправились в відділок, щоб про все розпитати і викликати фахівців, для обслідування тіл.
В відділку Майкла почали розпитувати, що відбувалося. Чи він знає про те, що сталося з його друзями, і хто вбив його батьків. Так як експертиза не показала на тілах, його відбитків пальців, і хоч основні підозри були спрямовані на Майка, та ніяких доказів не було, які б могли підтвердити те, що він вбив своїх батьків і винен в зникненні його друзів. Проте під час допиту Майк вирішив розказати все що насправді відбулося, Оскільки йому вже було абсолютно плювати на це все, він просто хотів по скоріше це все закінчити. Після самої розповіді поліцейські звісно не повірили в те, що розказував Майк, адже це було повним абсурдом, хоч і могло пояснити те, що відбулося, але поліція все одно вважала цю розповідь не справжньою, і видуманою, однак вони замітили, що хлопець дещо не зовсім себе адекватно поводить, а саме: може без якоїсь на то причини істерично сміятися, не зовсім адекватно розмовляти, через що вони почали вважати, що в Майкла якісь проблеми з психікою. Показавши Майка психіатру той підтвердив, що в хлопця появились серйозні проблеми з психікою, і його варто відправити в психлікарню, історію також віднесли до того, що це лише видумка його надламаної психіки, яка утворилась в результаті цих всіх подій, в кінцевому результаті Майка було відведено до психлікарні.
Привізши Майкла в псих лікарню, його помістили в палату, до якої потім мав прийти лікар і почати його лікування. Майкл лежав прикріплений до ліжка декількома ременями, які не давали йому нормально рухати ногами, руками, і тілом. Він побачив під самісіньким ліжком стояла тумбочка, на ній лежали хірургічні предмети які були біля подушки на якій він лежав, Майк витягнув шию в сторону предметів і взяв в рот скальпель, легко підкинувши його в сторону рук, що йому добре вдалося, оскільки скальпель впав прямо біля самої руки, взявши його рукою і розрізавши ремні він піднявся з ліжка і підійшов до дверей так, щоб коли вони відкрилися двері прикрили його, він став і почав чикати на прихід лікарів. Через декілька хвилин в кімнату зайшли два помічники в зелених костюмах і лікар в білому халаті, коли лікар побачив, що Майкла нема на ліжку то хотів викликати охорону, але Майк вистрибну із за дверей і швидко закрив лікарю рота, з посмішкою безумця на обличчі він перерізав скальпелем горлянку, помічники зразу ж накинулись на нього, Майк з легкістю увернувся від удару першого помічника і швидко ввіпхнув скальпель в горло іншого, після чого прикрився його тілом від ще одного удару першого помічника, і відразу штовхнув напівмертве тіло на нападника, той не зміг встояти перед тушею, яка на нього звалилась і разом з нею впав на землю, він хотів відкинути уже мертвого напарника і піднятися з землі, але Майк не дав йому такої можливості, вдаривши придавленого помічника зі всієї сили ногою по обличчі. Через досить сильний удар в голову у помічника почало все плести перед очима і він вже не міг нормально рухатись
- ну, що ж ти залишився останній.
Вимовив Майк з легкою посмішкою на обличчі, після чого придавив ногою грудну клітку живого помічника, та закрив йому рот своєю рукою, щоб той не зміг закричати, Майк зі всієї сили почав давити йому на легені,помічник взяв ногу руками і хотів піднятися, але мертве тіло яке лежало на його поясі, та попередній удар в голову не далина йому можливості це зробити, йому ставало дедалі складніше дихати. Майк витягнув лівою рукою скальпель з мертвого тіла другого помічника і увіпхнув його аж по саму ручку біля своєї ноги, якою він давив першому помічнику на груди, скальпель попав в сонячне сплетіння від чого помічник почав смикати руками й ногами від несамовитого болю, Майк лише ще сильніше натиснув ногою на його груди, тут почувся хруст, одне з ребер помічника зламалося, проте він вже перестав інтенсивно рухатись та старатись вилізти із під ноги Майкла, його руки ослабли і опустились до землі, він вже майже не дихав а серце переставало битися. Майк забрав свою руку з його рота, витягнув скальпель з грудей помічника та піднявся на ноги, він не відчував якогось жалю, можна сказати що все добре і хороше, що мав Майк в собі вмерло разом з близькими йому людьми, він відчував байдужість до навколишніх його цікавила лише помста, він зняв халат з тіла лікаря і вдягнув на себе, потім поставив скальпель в кишеню халата і вийшов з палати.
Коли Майк вийшов в коридор на дворі була ніч тому в коридорі нікого не було, окрім охоронців і декількох лікарів. Він більше не хотів затримувати зустріч з слендерменом, власне Майк розумів, що він не зможе перемогти слендера, це скоріш відчуття вини, та обов’язку зробити все, що в його силах заставляли Майка зустрітися з слендерменом знов, та й розуміння неминучої смерті не викликало в нього страху, він скоріш навпаки хотів закінчити життя намагаючись вбити слендера, щоб не жити з цим тягарем до кінця свого життя. Підійшовши під двері кабінету лікаря, якого він вбив, Майк дістав з халату ключі від цього кабінету, відкривши двері він зайшов в середину, знайшов декілька листків паперу, взяв в руку ручку і вийшов на коридор, після чого почав проводити ритуал щоб викликати сендермена, коли він закінчив то слендервже був заду нього, Майк обернувся розтягнувши на своєму обличчі зловісну посмішку.
- ну що слендер це наша остання зустріч.
Майкла в голові прозвучали слова слендера.
- я думав ти втратиш більше часу, щоб відважитись на це, проте це є твій вибір.
Слендер захотів схватити Майка одним зі своїх щупалець, але Майк відстрибнув вбік і відразу налетів на слендера, відстані між ними зменшилась приблизно до одного метра, слендер швидко махнув своїм другим щупальцем в сторону Майкла, воно мало попасти йому прямо в голову, однак Майк пригнувся в низ і миттєво витягнув скальпель з кишені та замахнувся ним на слендера, кінчик скальпеля був націлений в зону печінки,удар був надзвичайно швидкий та точний, єдине що слендер встиг зробити, так це підставити під скальпель одне зі своїх щупалець, скальпель пробив щупальце слендера, і з щупальця почала витікати чорна рідина, слендер лиш трохи розізлився, однак інше щупальце прямувало в сторону Майка і вдарило би в сонячне сплетіння, але Майк швидким рухом руки видьоргнув скальпель з щупальця слендера та ухилився від іншого щупальця в бік, у цей момент Майк з саркастичною усмішкою вигукнув.
- ти відкрився!.
Після цих слів Майк зі всієї сили вдарив слендера з п’ятки в м’яз ноги, трохи вище від коліна, слендер зразу похитнувся, Майк не втратив такої можливості і одразу різко смикнув рукою, пробивши слендеру живіт скальпелем, з живота почала витікати чорна рідина така ж як із щупалець, після цього удару слендер трохи похитнувся однак втримався на ногах і не подав якогось відчуття болю, після удару скальпелем Майк замахнувся ногою, щоб вдарити слендера в ребра, але під час удару він телепортувався і появився заді, Майк навіть не встиг повернутися як відчув різкий біль в спині та легенях, подивившись на свої груди він побачив, як кінчик одного з щупалець виднівся з його грудної клітки, через декілька секунд слендер витяг щупальце з його грудей, від такої рани Майк відразу впав на землю, йому було нестерпно боляче дихати, підчас кожного подиху було відчуття, що його легені зараз розірвуться. Слендер взяв Майка за пояс одним із щупалець піднявши його над землею, та змахнувши щупальцем в бік з надзвичайною силою вдарив Майкла об стіну, удар був на стільки сильним, що по коридору роздався гримкий звук, здалось ніби хтось намагався пробити стіну якоюсь кувалдою. Від такого удару в Майкл переламалося декілька кісток та пошкодились внутрішні органи, у очах все потемніло, він відчував нестерпну біль в голові і по всьому тілу, через це всі думки були затуманені і не давали можливості зосередитись на чомусь іншому окрім болі, яка навіть не дозволяла Майклу зрозуміти, що з ним трапилося. Він не чув ніяких сторонніх звуків, оскільки у вухах чувся божевільний дзвін, який мішав прийти до тями. В голові яка зараз розколювалась від болю, Майк раптом почув голос який до нього звертався-це була телепатія слендермена.
- це твій кінець, прийшов час тобі нарешті зустрітися з тими кого ти втратив.
Майк лиш посміхнувся, та з останніх сил охриплим голосом промовив.
- не переживай, я дочекаюсь коли ти приєднаєшся до нашої подорожі в потойбічний світ.
- який ти наївний .
Слендер обмотав одне з своїх щупалець навколо його шиї і відірвав Майклу голову, після чого кинув його на підлогу і відразу ж розтворився в повітрі. Саме в цей час прийшли охоронці, які почули шум від їхньої бійки і подалися вияснити, що тут відбувається. Побачивши перед собою таку картину охоронці одразу ж викликали поліцію, через деякий час Майкла помістили в морг разом з його останками, слідів вбивці на місці вбивства не знайшли…
Прокинувся Майк в абсолютній темноті.
- де це я?
- думаю це зараз не настільки важливо.
З темряви вийшов чоловік, не зважаючи на непроглядну темноту його було дуже добре видно, він був в чорному піджаку, сірій краватці та чорних мештах, в цього чоловіка було коричневе волосся, і насичено коричневі очі.
- хто ти такий?
- хто я є немає зараз значення, більш важливо хто ти і де зараз знаходишся, ти лиш проста нікчемна людина, і ти справді надіявся вбити таке могутнє створіння як слендермен, тобі прийдеться стати створінням його рівня, щоб могти йому протистояти, навіть якщо ти знов захочеш з ним битися, то ти не зможеш, оскільки ти помер і зараз ти знаходишся в пустоті-це місце яке я створив для того щоб можна було з тобою поспілкуватися, по ідеї ти б зараз мав попасти в пекло, однак я вирішив затримати твій похід в царство страждання та болю. Я вирішив запропонувати тобі контракт, який б був вигідний нам обом і від якого ти не зможеш відмовитись.
Майкла здивувало те, що цей чоловік знає все, що з ним відбувалося, хоча й розумів, що скорі ж за все перед ним стоїть взагалі не людина. Зважаючи те, що він помер і ця особа пропонує йому контракт, то це скорі ж за все є сам диявол.
- ну то, що це за контракт? І з чого ти взяв, що я не зможу від нього відмовитися?
- просто в тебе не дуже великий вибір, ти попадеш в пекло якщо відмовишся від угоди, або ж ти повернешся в світ живих, якщо вирішиш прийняти цю пропозицію.
Майк посміхнувшись недовірливо спитав.
- і які умови контракту?
- умови прості, ти станеш моїм месником серед живих, будеш виконувати мої накази, в замін ти получиш силу, завдяки якій зможеш помститися слендеру. Це всі твої запитання?
- так мені цього хватає.
Майкла не бентежило те, що буде далі, що скорі ж за все диявол його обманює і ціна буде зовсім інша, що можливо він більше не буде людиною, для нього це вже не було важливим, його втішала одна думка про те, що він зможе помститися слендеру, ціна яку він мав заплатити його вже не хвилювала.
- ну то ти погоджуєшся на мою угоду?
- так я готовий.
Позитивно вимовив Майк.
- чудово! Мені подобається така відповідь.
В морзі у великій металевій шафі, де знаходилось багато відділів, кожен з яких був призначений для збереження мертвих тіл, в одному такому відділі почали лунати звуки ударів об металічну поверхню.

Це почув один із працівників моргу, який як раз там знаходився, він вирішив піти подивитися чому від відділу лунають якісь звуки. Підійшовши до металевої шафи і відкрив відділ, з якого ще секунду тому доносився якийсь шум, відкривши його працівник побачив, що відділ пустий, проте він не надав цьому особливої уваги закривши його знов, після чого обернувся щоб відійти від шафи, однак він не ступив ні кроку а лиш завмер на місці, з самої підлоги почав хтось вилазити, спочатку показалась голова яку підтримувала рука, потім тулуб і ноги-це був Майк, хоча назвати його колишнім вже не можна було, та й людиною він вже явно не був. Коли працівник його побачив, то спочатку хотів втекти але єдине, що він зміг зробити це лише трохи пересунутись в бік, після чого його тіло почало німіти, здавалось ніби він навіть і не хотів щось робити. Після цього Майк підійшов до працівника, і одним різким ривком руки прижав його голову до залізної шафи з такою силою, що череп працівника попросту розтрощився, залишивши на одному з відділів глибоку вм’ятину.
Майк підійшов до дзеркала, взяв в руку якусь голку з ниткою, які лежали на столі і почав пришивати собі голову яку йому відірвав слендер.
- а-а-а-г и-и-и, хм, як давно я вже цього не відчував? Хоч я і маю трохи притуплене відчуття болі та все ж таки це досить не приємно.
Через декілька хвилин він закінчив пришивати голову і подивився в дзеркало, його вигляд був далеко не з приємних, шкіра стала трохи блідною, очі не мали зіниць – це були лише не великі дві насичено червні крапки розмірами приблизно з саму зіницю ока, нігті пальців набули темно-світло кольору, і своєю формою хоч і зовсім трохи але нагадували кігті тварини. В місцях де слендер наніс йому рану була зовсім не велика пуста дірка, яка проходила наскрізь його тіла, але нагадували кігті тварини. В місцях де слендер наніс йому рану була зовсім не велика пуста дірка, яка проходила наскрізь його тіла, однак ця рана з переду булла не дуже помітною, оскільки на усю грудну клітку Майка була набита татуїровка.



Ні з дірки в грудях ані від шиї, до якої він тільки-но пришив голову не витікала кров через те, що її в нього попросту не було. Най гірше із всього, що було перераховано був його рот який закінчувався біля самих вилиць(скул) а зуби мали форму іклів.
- хи хи значить – це тепер моє нове тіло досить не погане, хоч і відрізняється від мого попереднього. Однак я все ж таки досить здивований, що контракт який був вкладений багато років тому все ж таки прийшов в силу, але в принципі все саме так як і казав диявол.
«27 років назад»
"- Empty не дивлячись на все, навіть на те наскільки буде сильним контракт ти не зможеш використовувати всі свої сили, оскільки – це лише обхідний маневр і він не може дати те, що в тебе було раніше. Хоча би через те, що людська оболонка не є безмежною і буде тебе стримувати це максимум, що я зможу тобі дати. То як?
- Хи-хи, в принципів я розраховував на щось подібне.
- Тоді слухай яка твоя частина угоди…
- Так, так я знаю умови такого договору ліпше скажи, що я зможу використовувати.
- Як скажеш. Ти можеш використовувати: матеріалізацію(в цьому випадку здатність проходити крізь все, що навколо, тобто не контактувати з любими фізичними предметами), фізичні показників будуть такі ж, як у демонів, живучість(ти не помреш до тих пір поки твоє тіло не буде повністю знищене тобто спалене, підірване), здатність спустошувати бажання(такі як бажання жити, чинити опір, розмишляти тощо) тут іде багато нюансів. По перше ти не зможеш спустошувати більше ніж двох осіб одночасно. По друге багато що залежить від самої особи чим вона емоційно і психічно сильніша на сам момент спустошення, тим повільніше і слабше воно буде діяти, або в точності навпаки якщо особа буде емоційно подавлена і стривожена. По третє чим ти блищи до жертв і чим довше ти біля неї знаходишся тим швидше і сильніше буде діяти це вміння.
- добре цього хватить, я погоджуюсь на всі умови.”
Empty побачив, в моргу на вішаку, повішаний сірого кольору плащ з капюшоном,
він взяв його в руку, і одягнув на оголене тіло після чого почав проходити в підлогу, що була в нього під ногами спочатку в підлогу почали проходити ноги а за ними і інша частина тіла. Виліз він вже в місці де тримали речі пацієнтів, він знайшов джинси з ременем які на ньому досить добре сиділи, в тому ж місці Empty побачив різне взуття серед якого йому підійшли шкіряні чоботи, які він і вирішив залишити собі. Після того як він одягнувся на його обличчі появилась ляклива посмішка.
- думаю варто згадати старі часи, надіюсь ці всі роки бездіяльності не сильно відіб’ються на моїх вміннях.
В цей же день в псих лікарня була оточена поліцією, які оглядали місце злочину а в середині працівники з лабораторії шукали сліди того хто цієї ночі вбив всіх пацієнтів і робочих цієї лікарні.
В лісі рухаючись в протилежний бік від міста йшов Empty.
- думаю в мене ще буде багато нагод себе розважити, тому зараз треба зайнятися дечим біль важливішим. Майк хотів вбити слендермена, але в мене немає причин щоб це робити, чим мені зараз варто зайнятися так це пошукати собі декількох помічників, своїх власних чотирьох вершників апокаліпсису…