В одному дворі трапилося відразу два нещастя: у дитячому садку ні з того ні з сього померли дві дитини. Хлопчик і дівчинка. Дві абсолютно здорові дитини просто не прокинулися після денного сну. Приїхала швидка. Лікар констатував смерть, взяли щось там на експертизу. Ясна річ міліція, всі бігають, завідуюча трясеться, нянечки в істериці. Батьки дітей жили в одному будинку, тільки в різних під'їздах. Звичайно, це був шок для всіх. Місто було невеликим, і всі були вражені таким розкладом, а найголовніше, так і не змогли лікарі відразу сказати, від чого діти раптом померли.

Тіла дітей батьки забрали додому, щоб обмити і приготувати до поховання. Так як померли після обіду, похорони призначили на наступний день вранці.

Прийшли всі родичі, сусіди, та практично все місто зібралося. Всі допомагали, хто чим міг. Увечері тіла дітей обмили, закрили в білі покривала, бо за традицією після обмивання дивитися на тіла померлих в жодному разі не можна і, завершивши всі приготування, залишили до ранку.

Вранці трапилося неймовірне. В одну з квартир, в якій трапилося горе, примчав лікар, який приїжджав на швидкій констатувати смерть. Він був у жахливому стані, як ніби не спав всю ніч, з переляканими очима. Він стукав у двері і, коли йому відчинили, намагався прорватися в кімнату, де лежало тіло мертвої дівчинки. Родичі затримали його і стали питати, що сталося. Він почав говорити, щоб йому дозволили ще раз поглянути на тіло. Мова його була обривистою і незв'язною, він щось говорив про лікарську помилку, про те, що треба переконатися, тощо.

У матері почалася істерика, родичі спробували випровадити схибленого доктора, але він впав перед ними на коліна і благав, що він навіть дивитися на тіло не буде, просто витягніть руку з-під білого простирадла, мовляв, я, не дивлячись, зроблю лише невеликий надріз на долоньці, що цього буде достатньо. Але вперед вийшов батько дівчинки і сказав, що після обмивання він нікому не дозволить осквернити тіло його дочки і, якщо лікар зараз же не піде, він просто-напросто спустить його зі сходів. Родичі виштовхали лікаря за двері, чоловіки спустилися з ним вниз, щоб переконатися, що той пішов.

Як вони сказали, той, вийшовши на вулицю, відразу схопившись за голову, кинувся в інший під'їзд, де до похорону готувалася сім'я хлопчика. Там, за словами очевидців, сталася та ж сцена, але з однією відмінністю: батьки хлопчика, видно, готові вхопитися за будь-яку надію, дозволили йому підійти до тіла. Лікар підійшов до столу, на якому лежав хлопчик, взяв його руку і скальпелем зробив невеликий, але глибокий надріз. Відразу ж з рани закапала кров. Коли лікар побачив це, він одразу став кричати, щоб терміново дзвонили в швидку і викликали бригаду, що дитина жива, і його ще можна врятувати. Комусь він кричав, щоб бігли в іншій під'їзд, зупинили похорон, що є ймовірність, що дівчинка теж жива.

Приїхала машина швидкої допомоги. Хлопчика відвезли в лікарню. Попередити іншу сім'ю не встигли - коли родич прибіг до них, ті вже виїхали на кладовище. Він взяв таксі, але не встиг. Коли він приїхав, тіло дівчинку вже закопали. Батьки дівчинки ні в яку не погоджувалися викопувати тіло назад, боячись, що це опоганить її.

Коли люди, які проводжали дівчинку в останню путь на цвинтар, повернулися у двір на поминки, вони побачили машину швидкої допомоги, з якої щасливі батьки виносили на руках плачучого хлопчика. Він плакав і скаржився, що дуже болить порізана ручка.

Для ексгумації дівчинки в міліцію звернулася головлікар лікарні, в якій «ожив» хлопчик. Дозволи через вищі інстанції домоглися тільки на наступний день. Коли могилу розкопали, всі були вражені. Навіть дорослі чоловіки, працівники кладовища, які були свідками багато чого, стояли і плакали: тіло дівчинки було вивернуте в неприродній позі. Біле покривало було в деяких місцях розірвано, рот був відкритий і повністю забитий піском. Було видно, що, прокинувшись, вона боролася за своє життя, але під вагою піску просто задихнулася.

У чому ж містика? - Запитаєте ви. А справа в тому, що в той страшний день вночі лікарю приснилася дівчинка. Вона стояла, як жива, хоча живою він її ніколи не бачив. У сні вона тормошила його і намагалася розбудити зі словами: «Дядьку, навіщо ви мене поховали? Дядьку, за що ви мене поховали? »
Лікар назавжди пішов з лікарні і більше ніколи не займався лікуванням. Він так і не зміг пробачити собі, що не врятував дівчинку, хоча й здогадався, що можна встигнути врятувати хлопчика.