Я психіатр за професією. За свою кар'єру я стикався з багатьма людьми, у яких були дивні і незвичайні проблеми. Один випадок вивів мене з рівноваги більше, ніж всі інші.

Поруч зі мною жила сім'я з трьох чоловік. Це було подружжя, яким було вже за 60 років, і їхній син, якому було близько тридцяти. Син, як кажуть у нас в Японії, був «хікікоморі» - був інтровертом, замкнутою людиною, відмовлявся від спілкування з іншими людьми і сам себе ізолював від суспільства. Сусіди ніколи не спілкувалися з сином. Люди-хікікоморі, як правило, закриваються в кімнаті і уникають інших людей. Я не чув про нього безпосередньо від його батьків - мені здається, їм не хотілося обговорювати це. У Японії люди взагалі дуже стурбовані тим, щоб виглядати в очах оточуючих пристойно, а якщо у вас син хікікоморі, то це ганьба для родини.

Минали дні, їхній син став з'являтися на вулиці все менше і менше. Нарешті, він зовсім перестав виходити з дому. Щовечора з вікна спальні можна було почути, як на нього кричить його мати і лає його. Кожен раз, коли я зустрічав цю бідну жінку, вона посміхалася і казала: «Здрастуйте», - але на її обличчі читалася напруга. Вона стала блідою і здавалася виснаженою.

Минуло майже шість років, як я востаннє бачив сина сусідів. І ось одного разу, його батько постукав у мої двері і попросив мене зайти до них. Він знав, що я психіатр, і, оскільки ми були сусідами, я вирішив зробити все можливе, щоб допомогти цій сім'ї.

Коли ми дісталися до вхідних дверей, мати вже була там і чекала нас. Вона повела нас нагору, до кімнати сина. Вона постукала кулаком у двері і крикнула:

- Ми заходимо!

Потім вона увірвалася в кімнату і закричала:

- Ти що, збираєшся спати вічно? Вставай, лінивий нікчемо!

Перш, ніж я зрозумів, що відбувається, вона схопила ключку для гольфу і стала бити по сплячій під ковдрою людині. На мить я оторопів, бачачи, як вона завдає один удар за іншим. Потім я перейшов до дії, вихопивши у неї ключку і виштовхав жінку з кімнати. Потім повернувся назад і поспішив перевірити, чи все в порядку з сином. Піднявши ковдру, я не відразу повірив у те, що побачив.

На ліжку лежало муміфіковане тіло.

Я стояв там в абсолютному подиві, дивлячись на купу кісток і стару засушену шкіру.

Опустивши від сорому голову, до мене підійшов батько сімейства.

- Я хотів, щоб ви оглянули мою дружину, - сказав він. - Це триває вже кілька років. Я не можу більше це терпіти ...