Коли я був дитиною, мої батьки жили в старому житловому будинку. У ньому було 14 поверхів. Як і у багатьох будівель, в ньому не було 13 поверху. Після 12 -го йшов одразу 14 -й поверх. Тим не менш, в ліфті все ж була кнопка з цифрою 13.

У цьому будинку жили інші діти, Террі і Джун, вони були одного зі мною віку, і ми ходили в одну школу, і часто ми грали разом на вулиці вечорами.

Одного разу, коли ми чекали наших батьків, нам прийшла ідея дослідити дах будинку. Ми піднялися на ліфті на 14 поверх, де знайшли двері, що ведуть на дах. Через якийсь час нам стало нудно, і ми спустилися вниз на ліфті.

Коли ми спускалися вниз на ліфті, Джун згадала, що забула своє пальто на даху. Вона натиснула на кнопку стоп, потім на кнопку 14 -го поверху.

Раптово ліфт застопорився і подав звуковий сигнал три рази. Двері відкрилися, і ми зрозуміли, що ми застрягли між поверхами. Террі хотів вже пролізти в отвір, коли я схопив його. Це було дуже небезпечно, якби ліфт пішов в той час, як ми намагалися вибратися, когось із нас могло розрізати навпіл.

Замість цього, я натиснув на кнопку аварійної зупинки. Ліфт знову застогнав і двері повільно закрилися.

"Що відбувається?" - Запитав Террі.

Я похитав головою і відповів: "Я не знаю".

Поки ми стояли там, світло в ліфті раптом згасло, і ми поринули в темряву. Потім одна з кнопок на панелі загорілася.

Це була кнопка 13-го поверху.

Ніхто з нас не натиснув цю кнопку . Вона просто загорілася сама по собі. Вона не могла спалахнути. У будинку не було 13-го поверху.

До нашого жаху, ми зрозуміли , що ліфт піднімається вгору. Джун знову натиснула на кнопку зупинки, але вона не спрацювала. Ми бачили, як повз проходять прольоти поверхів.

8 ... 9 ... 10 ... 11 ... 12 ... 13 .

Пролунав скреготливий звук металу, і ліфт зупинився. Двері відкрилися, і ми cтали вдивлятися в непроглядну пітьму. Ми всі застигли на місці, занадто налякані, щоб зрушити з місця.

І тут ми почули слабкий щум з темної чорноти. Від нього наше волосся стало дибки.

Шкварк... шкварк... шкварк... шкварк...

Це був вологий і липкий шум. Такий шум, який виходить, коли ви кидаєте вологу ганчірку в стіну.

Шкварк... шкварк... шкварк... шкварк...

Здавалося, що хтось сам перетягує своє тіло по підлозі. тремтячи від страху, ми з усіх сил вслухалися, розуміючи, що ці звуки стають все голоснішими, наростаючи.

Шкварк... шкварк... шкварк... шкварк...

Болісний, цвілий запах поширився в повітрі. Це було схоже на запах гниючого м'яса. Звуки стали набирати темп, ніби щось рухалося все швидше і швидше.

Шкварк... шкварк... шкварк... шкварк...

Лише, коли, здавалося, це було прямо біля нас, ліфт раптово ожив. Двері почали закриватися. Гнилий, трупний сморід став нестерпним.

Як тільки двері ліфта закрилися, щось врізалося в них із зворотного боку з мокрим стуком. Ліфт заскрипів і почав спускатися. Коли двері, нарешті, відкрилися, ми опинилися на першому поверсі. Там стояв мій батько, він викликав ліфт. Коли я побачив його, я накинувся на нього і обняв.

Мені до цих пір цікаво, що б сталося, якби він не викликав тоді ліфт, і натиснув кнопку на секунду пізніше...