Передмова

 

Здрастуйте, дорогі читачі! Я не знаю хто ви і де ви є. Може зараз ніч і ви сидите в темній - темній кімнаті перед монітором. А може ви зараз веселитеся в компанії добрих друзів. Мені не дано цього знати. Але в будь-якому випадку добре подумайте перед тим як читати ці рядки і занурюватися в темний світ кошмарів. Ви ще не передумали? Тоді читайте першу історію.

 

Не грайся з темними силами!

 

І так спочатку ви дізнаєтеся про наших легковажних героїв. Перший з них Женя. Він базіка, веселун і душа компанії. Якби не він то нічого б не сталося, але про це пізніше. Скажімо трошки про зовнішність цього героя, Женя невисокий, але широкий у плечах. Він захоплюється спортом і непогано накачаний. Така собі добродушна гора м'язів.

 

Настя трохи повненька дівчина. Товстой її складно назвати, але вона сама сильно комплексує, з цього приводу, а друзі іноді жартують про її зайву вагу. У неї не довге каштанове волосся до плечей і зелені очі. Про її характер складно судити сильно залежить від настрою.

 

І Вітьок. Повний хлопчина в окулярах. Можна сказати ботанік. З першого погляду він в цю компанію ну ніяк не вписується. Він обожнює містику і як і Женя зіграв в події не останню роль. Незважаючи на зовнішність він частенько влазить у всякі авантюри і любить хороший гумор.

 

Ось ми коротко познайомилися з нашими героями. Слід згадати, що дружили вони ще зі школи, а в даний момент є студентами якогось інституту назву, якого я не згадаю тут.

 

Все почалося в нудний, сірий осінній день і він би залишився таким якби Вітьок не подзвонив Жене.

- Альо, Жека! У мене класна ідея.

- Привіт! Що за ідея?

- Поки секрет. Жень, подзвони Насті, а то у мене гроші на мобльному закінчуються і обидва ввечері дуйте до мене. - На цих словах Вітя кинув трубку, не давши своєму другові схаменутися.

 

Треба сказати Вітьок один з усіх трьох мав власне житло. Йому від померлої бабусі, яка душі в ньому не чула дісталася невелика, але затишна квартирка на околиці міста. Власне Вітьок затіяв спіритичний сеанс, для виклику своєї померлої бабусі. У кімнаті на столі він розстелив чорну скатертину, розставив свічки того ж кольору і зробив на аркуші паперу спіритичне коло з відповідями так і ні. У центрі листа стояло блюдце. І ось всі приготування були закінчені. Поглянувши на результат Вітька, всівся в зручне крісло і сам не помітив як заснув. Він сам не зрозумів було сном те, що він бачив чи ні.

 

Він сидів все в тому ж кріслі, в тій же кімнаті. Тільки навколо клубочився густий туман. З туману щось наближалося до Віктора. Він спробував встати, але раптом зрозумів, що скутий ланцюгами по руках і ногах. Незабаром перед ним стояв страшний скелет на ньому все ще висіли обривки шкіри та одягу. Моторошний череп спотворився в усмішці: "Спіритичнииий сссеанссс! Ха -ха- ха! Ти вважаєшшшш це грою? Тоді я сссьогодні пограю з тобою і твоїми друзями!" - Сказала істота і, погрозивши Віті кістлявим пальцем, зникла в тумані...

 

Коли Віктор прокинувся він не пам'ятав нічого. А прокинувся він від того, що хтось голосно торохтів у двері. На годиннику було пів на дев'яту. Довго ж я спав здивувався Вітя і помчав відкривати. Зрозуміло це прийшли його друзі. - Чого це ти так довго не відкривав? - Ображено запитала Настя. Пробачте, я трохи задрімав. Я тут таке придумав! - Відповів Витек голосно позіхнувши. - Чого у тебе там? - Запитав Женя. - Спіритичний сеанс - відповів Вітька. - Будемо бабу Зіну викликати! Настя мимоволі зіщулилась - Може не треба а? Дивна була стара. Женя розсміявся - Та ну тебе Насть! Живих боятися треба.

 

Господар сього житла провів гостей до кімнати. Там Віктор запнув штори і запалив свічки. Друзі сіли навколо столу і взялися за руки. - Дух Зінаїди Петрівни, прийди! - Тричі прокричали вони. Коли звук затих одна зі свічок згасла, але їх було дуже багато і ніхто не помітив. Зінаїда Петрівна, ви тут? - Запитав Женя. У цей момент на кухні щось впало. Настя тихенько скрикнула. Вітя сказав - Раптом це злодії. Жень піди перевір що там.

 

Теоритично це могли бути злодії. Квартира була на другому поверсі. Женя взяв свічку і пішов на кухню. Коли він зайшов туди, порив вітру загасив свічку. Женя тут же включив світло і побачив таку картину вікно було відкрито, а на підлозі лежала каструля. Хлопець підняв каструлю, закрив вікно і повернувся до всіх. - Просто вікно було відкрито. Напевне каструлю якось вітром зі столу скинуло. - Пояснив він. - Женя я це вікно взагалі ніколи не відкривав. - Сказав Вітьок здивовано. - Я ж казала що це все дурна затія! - Тут же відреагувала Настя. Вечір був неабияк зіпсований. Випивши чаю Женя з Настею пішли, не підозрюючи, що вдома кожного чекає свій особистий кошмар...

 

Кошмар Віктора

 

Закривши двері за гостями Віктор плюхнувся в крісло і провів рукою по обличчю ніби знімаючи павутину. Подумаєш каструля впала подумав він, намагаючись себе заспокоїти. Налив собі чаю він сів перед компом і досить довго сидів в інтернеті. Через якийсь час вимкнулось світло. Вітя взяв ліхтарик і пішов спати. Підійшовши до ліжка він побачив що під ковдрою хтось лежить. Схопивши важку лампу Віктор різко зірвав ковдру. Там лежав той самий скелет. - Раз, два, три, чотири, п'ять! Пора починати грать! - Проспівав він. Віктор закричав і вдарив по черепу скелета лампою. При цьому він примружився. Коли Вітя розплющив очі на ліжку нікого не було. Він обійшов з ліхтарем всю квартиру і нікого не знайшов. Заспокоївшись він ліг спати. Сон до нього не йшов і він довго крутився. А коли заснув побачив наступний сон.

 

Вітьок стояв на кладовищі, жодної доріжки не було, кругом одні могили. Він стояв прямо на одній з могил. На надгробку був напис: Віктор Анісімов, а датою смерті був сьогоднішній день. Вітя дивився на могилу нічого не розуміючи і тут хтось опустив йому на плече Лєдяєв руку. - Ааааа! - Заволав Віктор і обернувся і побачив двох явно п'яних, обірваних бомжів з лопатами. - Чого тобі в Могилі не лежиться, Вітька? Закопати тебе назад треба. - Сказав один з них і замахнувся на Віктора лопатою. Вітя побіг спотикаючись об огорожі. Він був так наляканий що не помітив викопалну могилу і звалився вниз, Вітьок впав прямо в труну кришка валялася поруч. Він упав прямо на лежаче в труні тіло і з жахом зрозумів що це його власний труп! У цей момент кришка зачинилися і пролунав стук. Його забивали в труні ! Вітя бився і кричав, але це не допомагало. Тепер стукіт був інший, труну засипали землею. У цей момент бідний хлопець закричав особливо голосно і... прокинувся. У першу мить йому здалося, що він і справді в труні, але він майже відразу зрозумів, що лежить у себе вдома під ліжком і все з ним добре. Чи треба говорити, що решту ночі він не спав. Те що він бачив у сні було його найстрашнішим кошмаром, хлопець завжди боявся бути похованим заживо.

 

Кошмар Жені

 

Євген знімав крихітну однокімнатну квартирку недалеко від інституту . Після того неприємного вечора у Вітька він відразу ж пішов додому. Відкривши двері і зайшовши в квартиру він хотів повісити куртку в шафу і тут звідти вийшов скелет і обійнявши за шию переляканого хлопця промовив - Шість, сім, вісім! Гру продовжити просимо! - Після чого перетворився на нешкідливу цівку диму і зник. Примариться ж таке подумав Женя і пішов до кімнати спати. Нерви у нього треба сказати були залізні.

 

У сні він бачив кімнату. Було темно, але Женя все бачив. Його оточували ляльки, звичайні поламані ляльки. У деяких не було волосся, у деяких очей, у якихось відсутні ноги або руки. Женя з жахом озирав це кладовище ляльок. Смішно, але він з дитинства боявся будь-яких ляльок, що зображують людей, боявся панічно, до напівсмерті. Несподівано ляльки заворушилися, вони йшли, повзли або стрибали до нього клацаючи величезними зубами. Що знаходиться на межі божевілля хлопець помітив двері недалеко від себе. Він прорвався до неї , топчучи ляльок, і вибрався в коридор. Там був високий шкаф, з якого вилізла велика лялька в людський зріст. Вона бридко хихикаючи пішла до Жені на ходу клацаючи величезними ножицями. Хлопець видавши страшний крик відкинув легку ляльку убік і побіг по коридору. З дверей з усіх боків висовувалися ляльки і намагалися його схопити. Але ось коридор скінчився Женя вбіг в якусь кімнату, зачинив за собою двері і засунув важкий дубовий засув.

 

Але на цьому все не скінчилося, оглянувши кімнату, він побачив величезну гармату навколо, якої стрибали великі ( Десь Жені по пояс) олов'яні солдатики. Женя просто впав без сил, а солдатики заштовхали його в пушку і вистрілили і він летів, летіли летів, поки не зрозумів, що лежить на підлозі в своїй кімнаті весь заплутаний в ковдру. - Це був сон, просто сон, - заспокоював він себе, але цієї ночі він більше не спав. Він сидів і пив каву здригаючись від кожного шороху і йому здавалося, що з кожного темного кутка на нього дивляться мерзенні лялькові оченята.

 

Кошмар Насті

 

Настя як і Євген знімала невелику квартиру на іншому кінці міста. У цей день вона найдовше добиралася додому. Треба згадати, що в її оселі завжди панували чистота і порядок, а найбільше боялася вона щурів. Цих мерзенних, брудних створінь противними червоними оченятами. І ви уявляєте як вона здивувалася і злякалася коли побачила щура, мирно сплячого у неї на столі, він ( пацюк) - схопився і пропищав - Дев'ять, десять! Для всіх гра кінчається, для тебе лиш починається! - Після цих слів щур зістрибнув зі столу і зник в темному кутку. Настя голосно заверещала, а потім, трохи заспокоївшись, включила світло, обнишпорили всі кути і перетрусила постільну білизну. Не виявивши щура, вона пішла на кухню, поїла, випила гарячого чаю і тільки після цього лягла спати. Коли вона вже міцно спала, до її ліжка тихенько тупотячи ногами підбіг великий чорний щур. Чіпляючись кігтиками за ковдру щур забрався на ліжко і дихнув своїм смердючим диханням в обличчя дівчини навіваючи черговий кошмар...

 

Настя стояла в абсолютно порожньому, сирому підвалі в руках вона тримала невеликий ліхтарик. За межами кола світла щось ходило, шкреблося і пищало. - Прибери ссвітло. Не псуй Вессілля. - Звучав мерзенний голос в голові дівчини. Настя розуміла що якщо вона послухає голос станеться щось страшне. - Прибери ссвітло! - Закричав голос і на Настю стрибнув щур. Мерзенний, смердючий, з скуйовдженою шерстю і мерзенними гнійними очима. Настя щосили вдарила щура ліхтариком. Мерзенна тварюка відлетіла убік. Ліхтарик сумно моргнув і згас. У повній темряві нещасну дівчину оточували щури. Вони були всюди. Бігали, пищали обнюхували Настю. А потім сама смілива підстрибнула і вчепилася їй в руку. Це наче послужило сигналом і на дівчину рушила жива хвиля. Вона топтала їх, скидала з себе, але щурів ставало лише більше. Настя билася і кричала, а дрібні тварі не зупинялися. Вона спіткнулася і впала. Маленькі зуби впивалися з усіх боків в її тіло. Дівчина видала останній відчайдушний крик і прокинулася в холодному поту .

 

На годиннику було 4:00 ночі. Настя загорнута у ковдру з ногами забралася в крісло і дивилася кудись у порожнечу. Задзвонив телефон. Настя простягнула руку і взяла мобільник з тумбочки. Номер телефону того, хто телефонував 7918666 13 13. Дівчина не дивлячись на номер скинула. До сьомої ранку всім трьом хтось без перерви дзвонив з цього номера, але жоден з них не взяв трубку. Потім вони зустрілися в інституті. Всі троє були злі і не виспані. Вони довго лаялися, звинувачуючи один одного у всіх смертних гріхах, а потім розійшлися і більше практично не розмовляли. Лише мигцем бачили один одного в інституті. Через два роки Настя потрапила під машину. Женя помер від передозу наркотиків ще через рік. Віктор живий донині