Іван чув багато різних вигадок про село, в якій знаходиться дача його батька. Ходили чутки про таємничі події, що відбувалися в цьому крихітному населеному пункті. Різними міфами обросла і дача батька Івана. Але не Іван, та його батько не вірили ні одному слову з цих приголомшливих історій.

Як то раз сталося так, що Іванові довелося переночувати в цьому будинку. Назвемо це просто збігом обставин. Приїхав він туди вночі, тому відразу розклав диван, розстелив постіль і ліг спати. Рано вранці потрібно вже було висуватися, тому хороший сон був необхідний. В будинку крім нього нікого не було.

Він прокинувся приблизно в половині другого ночі через те, що йому приснився  кошмар (змісту його я не пам'ятаю). У нього почався жар, на лобі виступив піт. Те, що він побачив пізніше назавжди залишилося в його пам'яті. Хоча думаю він з радістю б це забув.

Вікна були зашторені і в кімнаті абсолютно не було світла. Однак на стіні поруч із вхідними дверима до кімнати був виразно видно чийсь - то силует. Це була висока і струнка жінка в капелюсі з широкими полями. Силует розпливався і побачити це було важко, але Іван точно це розгледів.

По тілу побігли мурашки. Жар різко пройшов, і тіло Івана похололо. Він холодними тремтячими губами запитав ледь чутно: "Хто тут?". У відповідь лише повіяв протяг. Раптом Іван відчув що щось невидиме легенько вдарило його по лобі. Від несподіванки від відскочив і забився в кут, утворений піччю і стіною. Іван витріщив очі і почав спішно озиратися по сторонах. З вулиці стало чутно чийсь пронизливий людський крик.

Всю ніч Іван просидів так, в кутку. Він боявся зробити навіть мінімальний рух. Він не заплющував очей. Просто сидів і зрідка поглядав на годинник. І як тільки настав ранок, він схопив кочергу і вийшов у сіни. Нікого не було. За вікном чувся спів птахів і шум зрідка проїжджаючих машин. Він спішно одягнувся, вибіг з дому і викликав таксі з залізничної станції. З тих самих пір він принципово не повертався в цей будинок. На замітку, Іван не пив, не курив і не вживав наркотичних речовин.