Одного разу старенька захворіла, і чоловік кожен день проводив біля її ліжка, сподіваючись, що вона одужає. На жаль, старенька померла, і її чоловік був спустошений втратою. Вона була його єдиною істинною любов'ю. Незабаром після цього приїхав лікар і повідомив, що вона мертва. Оскільки була середина літа, була влаштована невелика панахида, і її поховали на наступний день. Старий був настільки убитий горем, що, коли труну його дружини опускали в могилу, він спробував стрибнути за нею. Людям на похоронах довелося утримувати його, поки могилу закопували. 

Самотній і нещасний, старий повернувся в свій порожній будинок. У ту ніч він прокинувся від дивного царапаючого звуку, який ставав все голосніше і голосніше, але старий не міг зрозуміти, звідки він лунав. Коли він перевернувся в ліжку, то побачив жахливу картину. 

Він побачив фігуру жінки, що стоїть біля вікна спальні. З жахом він зрозумів, що це його дружина. Її очі були витаращені, рот був широко відкритий в беззвучному крику, і пальці дряпали віконне скло. Коли старий підбіг до вікна і відкрив його, фігура зникла в повітрі. 

Він подзвонив лікарю і попросив, щоб тіло його дружини ексгумували. Лікар не дозволив, сказавши старому, що він просто страждає від стресу після смерті дружини. Але старий продовжував бачити те ж саме примарне бачення за вікном щоночі. 

Нарешті старий не витримав. Він встав з ліжка, одягнувся, схопив лопату і попрямував до цвинтаря. Він прийшов на могилу своєї дружини і почав копати. Коли він, зрештою, розкопав труну дружини і відкрив кришку, то в жаху відсахнувся. Уста його дружини були широко відкриті, заморожені в беззвучному крику, по всій внутрішній стороні кришки труни були подряпини, і її пальці були стерті до кісток.