Якщо ти думаєш зазняти себе сплячим, спочатку подумай добре, а краще відразу викинь цю ідею з голови.

 

Це сталося сім років тому. Я тоді був звичайним студентом - першокурсником. Загалом- то, це навіть і не моя історія, але більше її нікому розповісти. Зі мною вчилася дівчина. Відмінниця, патологічно чесна, гордість батьків, ну ви зрозуміли. Вона була якоюсь моєю чи то троюрідною, чи то ще хрін знає скількох - Юрідною сестрою. Загалом, далека родичка з іншого міста. Батьки їй зняли маленьку однокімнатну квартирку в нашому місті і жила собі тихенько. Але одного разу, у вихідні, сталося щось дивне, спочатку я не надав цьому особливого значення, як потім з'ясувалося даремно. Я чудово пам'ятаю той день і той час, ніби це було вчора: вона прибігла годин на дев'ятій ранку, розмазуючи сльози по обличчю, здригалася від ридань і не могла заспокоїтися. Тільки через хвилин сорок вона прийшла в себе і змогла розповісти мені, що сталося.

 

Як виявилося, у неї було таємне захоплення: читання страшних історій, перегляд всяких моторошних відео, і все в тому ж дусі. Перед сном вона встановила навпроти свого ліжка камеру і лягла спати, сподіваючись побачити що-небудь незвичайне. Потім вона почала розповідати про щось дивне. Мені прийшла в голову думка, що, опинившись без контролю батьків, вона, можливо, щось не те приняла, але кажу ж - зараз я дуже шкодую, що не повірив їй.

 

Коротше, вона перезаписала відео з камери на ноутбук і почала переглядати відзняте. Спочатку вона просто переверталася з боку на бік. Потім, за її словами, вона тільки на пару секунд відвернулася від екрану, щоб муху відігнати, або щось в цьому роді. Поглянувши на монітор знову, у неї, як вона тоді висловилася, "забігали мурашки по спині": на відео вона підняла голову і стала дивитися в камеру" зі здивованим виразом обличчя". Вона це описувала як "широко розкриті очі, підняті брови (але зовсім гладкий лоб) і отака легка усмішечка. "Так дивиться як зацікавлена кішка, коли бачить щось смачне у тебе в руках" - так вона говорила. Незвичайне в цьому обличчі було те, що зіниці були широкі, настільки широкі, що райдужки майже не було видно.

 

Так вона продовжувала дивитися з монітора кілька хвилин, не кліпаючи і не рухаючись. Справжня моя сестричка вже подумала, що ноутбук завис, і кадр застиг, але тут вона звернула увагу те, чого бути просто не могло. У неї тоді було темне волосся і коротка стрижка, і одна пасмо зверху була пофарбована в яскраво -фіолетовий колір. Але зараз вона бачила цю пасмо десь в районі шиї другої себе, що дивилася з монітора, чого ніяк не могло бути, адже вона занадто коротка. Тобто, начебто б її голова спокійно лежала на подушці, а в камеру дивилося щось інше, що вмостилось поверх... Перед тим, як продовжити свою розповідь, сестра кілька хвилин заікалася і тремтіла, і питала мене, чи не подумаю чи я що вона божевільна, якщо вона розповість, і не скажу чи я комусь ще, щоб ніхто не назвав її так. Я, звичайно, дав слово, що нічого подібного не буде.

 

Як тільки вона подумала про це пасмо, сталося те, що викликало в ній всю цю істерику.

 

Вона клянеться, далі було так: її ж власне обличчя, яке хвилин десять нерухомо дивилося в камеру величезними зіницями, буквально за пару секунд різко вертикально витягнулося, рот відкрився неприродно широко (вона говорила, що туди, цілком, помістився б кулак), і нижня щелепу від'їхала убік, разом з особою утворюючи щось типу букви С.

 

Вона тут же закрила вікно програвача і (тут вона продовжила розповідати через схлипи ) побачила, що ця кошмарна перекошена морда стоїть у неї, як фон, на робочому столі. Вона кинулася його видаляти і побачила, що всі зображення були замінені цією поганню. А замість музики у всіх файлах, говорила вона, було якесь шипіння, з ледь помітним нервуючим стуком на фоні.

 

Я порадив їй тоді, щоб вона заспокоїлася, і вирішив сам сходити до неї і почистити її комп'ютер від вірусів. Вона відразу ж погодилася, і ми пішли до неї. Все в дійсності виявилося так, на робочому столі були ті моторошні картинки. Чесно кажучи, я при першому погляді сам злякався, тільки виду не подав - має ж був хтось розібратися у всій ситуації, що відбувається. Тоді я подумав, що хтось в фотошопі змінив обличчя і заслав їй - хіба мало, заздрісників і злих жартівників ніхто не відміняв. Загалом, я повозився з пів години і прибрав всі ці жахи з її компа. Більше нічого подібного, як вона говорила потім, не з'являлося.

 

Після цього пройшов приблизно рік, нічого особливого не відбувалося. Свої експерименти з паранормальщіной вона кинула після того випадку. Здавалося б, ця історія позаду. Але через якийсь час вона зателефонувала мені, і тремтячим голосом розповіла, що це повернулося. Я не відразу зрозумів, що вона мала на увазі, але вона нагадала про те відео і картинках. Цього разу вона була на вечірці у своєї подруги, і їй потім показали фото з ​​вечірки. Вона каже, що на всіх фотографіях, де є вона, знову з'явилося те обличчя - здивоване, зі слабкою посмішкою і величезними чорними зіницями, незважаючи на спалах і те, що у всіх, крім неї, в кадрі зіниці червоні.

 

Я відмахнувся тоді, вирішив , що у неї після того випадку з нервами стало гірше, і сказав, щоб вона не надавала цьому значення, що нічого їй ці фотографії не зроблять. Та й я як раз в той момент захопився однією дівчиною, і мені було ніколи слухати про те, що минулого разу і так легко вирішилося. «Не подобаються фотки - видали їх, і все» - сказав я і попрощався.

 

Я описую цей випадок через три роки після позначених вище подій. Я нічого не зробив тоді і пішов гуляти з дівчиною. Про що я тепер сильно жалкую. Мою родичку, потому, кілька днів знайшли мертвою в її власному ліжку. Вона була абсолютно сива і, як говорять усі, хто бачив її, очі в неї від жаху були чи не круглими, і все обличчя було в засохлих сльозах. Двері в її квартирку були прочинені. Спочатку всі подумали, що до неї хтось заліз, але скрізь був порядок, і слідів боротьби не було. Двері були роздряпні і розкриті зсередини.

 

Я довго обмірковував подію, і ночами довго не міг заснути. Якоюсь мірою я став параноїком, мені стало здаватися, що щось може трапитися і зі мною теж. Півроку тому її поховали. А вчора я з невідомої адреси отримав поштою фото з ​​тією вечірки. Вона дивилася на мене великими зіницями і посміхалася...