1 березня.
Привіт щоденник, мене звуть Аліна. Мені 15. Нам з небес щось впало ... Це щось заразило всіх людей. Може ядерна зброя або масове знищення вірусом? Не знаю ... Вижило дуже мало. Я, тато і мама. Також ще 34 сімей з нашого міста. Зараз ми йдемо по вулиці, шукаємо нічліг. Слава Богу, всі заражені не стали зомбі. А просто померли ...
2 березня.
Ми хочемо їсти. Я, тато і мама. Ми зустрічали трупи людей. Всі вони почали розкладатися. Щурів стала багато, дуже багато ... Проходячи повз магазинів, прилавки були всі порожні. У наших сумках всього одна хлібина і мінералка. Але я не кажу що хочу їсти. Мама і тато дорослі, їм потрібно більше їжі. Інакше ... Читати далі »

Це було не так вже й давно. Одна сім'я, а точніше мама і дочка (дівчинку звали Кейсі), переїхали в будинок який знаходився в забитому селі. До цього там жила сім'я, з незрозумілих причин усіх окрім сина зарізали, а сам син потрапив до психлікарні ...

Але нові мешканці не знали цього. До того ж цей будинок був вельми добре облаштований і досить великий, тому вони не бачили ознак щоб його боятися.

І ось перший день в новому будинку. Кейсі дозволили вибрати кімнату, і вона вибрала ту яка була на другому поверсі з видом на сусідній двір. Кімната була простора і в світлих тонах. Заносячи всі свої речі вона впустила свій м'ячик який закотився під лі ... Читати далі »