- Тату, ну тату, коли ж ми підемо купувати святкову людину? Я бачила, Грінги вчора вже купили собі, таку красиву, високу. І всі мої друзі вже мають вдома людину, а в мене її ще немає.

- Хіба тобі її не шкода?

- А чого її жаліти, це ж тільки людина. Яке ж це буде свято без неї? - Донька благально подивилася в очі батькові.

- Не відбирай у дитини свято, - підтримала матір. - Чому вона повинна заздрити Грінгам - ми що, гірші за них?

- Ну гаразд, умовили, - втомлено промовив батько. Дзвінкі крики радості заглушили його незадоволене кректання.

Вони попрямували на ринок. Вже на підході можна було відчути солодкі аромати людських випорожнень, поту і крові, які будили в душі дитячі спогади, створюючи святкову атмосферу. Батько з насолодою втягнув у тріпочучі ніздрі повітря і подумав, що купити на свято людину - не така вже й погана ідея, адже, дійсно, немає чого позбавляти дівчинку свята. Вони підійшли до рядів пов'язаних разом людей, навколо яких юрмилися покупці, а продавці, які поруч стояли розхвалювали свій товар. Ноги покупців місили сніг упереміш з людським калом, купки якого у великій кількості валялися навколо. На спинах деяких людей була видна кров, мабуть, вони намагалися втекти, але їх вчасно відшмагали.
В їх наповнених сльозами очах читався жах. Тремтячи на морозі, люди чекали своєї долі, свого покупця. Крім закличних криків продавців, голосів покупців і здавленого мукання товару, на ринку не лунало майже ніяких сторонніх звуків, так як язики у всіх людей виривалися перед продажем. Після недовгого вибору вони купили красивого чоловіка зростом 1 метр 83 сантиметри і, зупинивши таксі, завантажили його, зв'язаного по руках і ногах, в багажник. Через півгодини вони були вдома.
Донька просто світилася від щастя, коли його витягали в будинок. Вона бачила, як заздрісно дивився Грінгівскій хлопчисько, адже її святкова людина була набагато красивіша. «А як він заздритиме, коли ми її, нарешті, встановимо...» - думала дівчинка.
Настала радісна мить встановлення. Батько, сидячи на табуретці, стругав кілок, мама вирізала на звиваючомуся тілі людини красиві візерунки, не забуваючи їх відразу ж припікати, щоб вона не померла від втрати крові і не зіпсувала цим свято, а донька радісно носилася навколо них, тільки заважаючи їм у своїх спробах допомогти. Нарешті, батько встановив кол посередині кімнати, вставивши в металевий тримач. Донька від передчуття заплескала в долоні. Батьки підняли людину і взялися насаджувати її на кіл. Вона відчайдушно опиралася - але в міцних руках мами і тата не особливо-то і покрутишся. Нарешті, по стовпу заструмувала кров, а ноги людини встали на спеціальне пристосування - металеву сходинку, яка поступово повільно опускалася. Без неї деякі люди набиралися мужності і різко насаджувалися на палю, пронизуючи собі нутрощі і отримуючи в нагороду швидку смерть, але ця сходинка не давала їм шансу зіпсувати свято. Сім'я, обнявшись, спостерігала прекрасні гримаси болю, що виникали на обличчі святкової людини.
Вона протрималася всі свята, цілих два дні радуючи їх. Донька запрошувала до себе всіх своїх друзів і знайомих, і всі їй заздрили. Тепер вона була впевнена, що її батьки найкращі в світі. Коли ж святкова людина померла, її відтягли на смітник, звідки її труп, як і тисячі таких же, відвезли в крематорій і спалили. А в будинку ще кілька днів зберігався солодкий святковий аромат крові і поту.