Півроку тому я зіткнувся з незвіданим. Почнемо з того, що я захворів і мені довелося лягти в лікарню. Лікарняна метушня втомлювала, але тут вже не посперечаєшся. Перші тижні я просидів у палаті, бо мені сказали, що залишуся я тут надовго. І все б нічого, але ночі в лікарні були нестерпні. Щось схоже на скрегіт і стогони внизу не давали заснути. А від розпитувань лікарі лише відмахувалися, посилаючись на марення від температури. На третій тиждень до мене в палату підселили Антона, трохи дивного хлопця. Але це краще самотності. І в одну з ночей я нарешті заснув, не чуючи страшних звуків. Я не знаю, скільки проспав, але розбудив мене переляканий Антон. Його трясло, він був весь ... Читати далі »

Пару днів до нового року, прекрасний час! Вся ця метушня, покупки, установка ялинки!
Восьмирічний хлопчик Андрій підійшов до вікна і сів на підвіконня. Сніжинки падали одна за одною, і здавалося що на вулиці був цілий снігопад. Андрій уперся лобом у скло і намагався побачити візерунок хоч однієї сніжинки, але у нього не виходило. Грюкнули вхідні двері. "Андрій, тато вдома!" почулося з коридору. Хлопчик зіскочив з підвіконня і помчав у передпокої.

- Тату, тату! А коли прийде мама?
- Вона мені подзвонила, їх затримали на роботі. Але вона скоро прийде!
- Тато, а ти купив нові кульки на ялинку?
- Зв ... Читати далі »