Джульєтта увійшла в спальню, посміхнулася, і тисячі Джульєтт посміхнулися їй у відповідь. Тому що всі стіни були дзеркальними; навіть стеля відображала її образ.
З усіх боків на неї дивилося чарівне обличчя, обрамлене золотими кучерями. Обличчя дитини, обличчя ангела. Разючий контраст зрілому тілу в легкій накидці.
Вона посміхалася, бо знала: повернувся Дідусь і привіз їй нову іграшку.
Джульєтта підійшла до стіни, змахнула рукою, і одна з дзеркальних панелей від'їхала убік, відкриваючи нішу, схожу на труну, з пристосуваннями для викручування пальців і спеціальними «сандалями».
Мить вона вагалася; в цю гру вона не грала давно. Гаразд, як ... Читати далі »