У 2001 році група американських археологів, що проводили розкопки у Флоренції, проходячи мимо церковного кладовища, виявили поховання якогось Лоренціні. На могильній плиті було вказано, що він відомий під псевдонімом Карло Коллоді, і що це автор знаменитої у всьому світі казки «Пригоди Піноккіо».
В печалі постоявши на могилі письменника, археологи продовжили свій шлях. Але раптом, один з учених окликнув інших:: Дивіться, який смішний збіг, зовсім поряд з прахом Коллоді покоїться Піноккіо! "...

На могильній плиті Піноккіо Санчеса значилося, що він з'явився на світ в 1790 році, а не стало його в 1834-му. Значить, дорослий Піноккіо Санчес теоретично міг спілкуватися з дитиною Лоренціні.
Так невже у дерев'яного героя знаменитої дитячої казки був справжній прототип? Ця загадка здалася археологам настільки цікавою та важливою, що вони, на шкоду основній роботі, приступили до розслідування. Американці вирішили домогтися від італійської влади дозволу на ексгумацію Санчеса, що потребувало масу зусиль.
Тіло витягли з могили і піддали експертизі. Інтуїція американців не підвела. Виявилося, що ймовірний прототип дерев'яного чоловічка і сам опинився в значній мірі ... дерев'яним. Принаймні, замість ніг у нього були дерев'яні протези, а на місці носа красувалася дерев'яна вставка.
На одному з напіврозвалених протезів виявилося клеймо з ініціалами майстра Карло Бестульджі. До того ж, Піноккіо виявився карликом.