Я люблю влітку гостювати у селі у свого дідуся і бабусі. Вони прожили там все життя, у велике місто перебиратися не захотіли, і їх можна зрозуміти: чисте повітря, ліси, поля, річка поруч. Поруч з нашим селом велике старе попелище, поросле ліщиною і вербою. Древнє вже, років п'ятдесят як пожежа отполихал. Люди цураються цього місця і намагаються не проходити повз нього в темний час доби. Нехороша ходить про нього чутка. Ще в дитинстві я поцікавився у бабусі з дідом, що сталося на тому місці. Вони довго не хотіли розповідати, але мені вдалося їх умовити, благо від природи не по розуму настирен. Побурчавши, старики почали розповідь.
Тоді дід з бабою були ще молоді. На тому місц
... Читати далі »
23:18 Батько пішов оглядати комору, з якої останні 10 хвилин долинали дивні скреготіння. Я сиджу в своїй кімнаті, не звертаючи уваги на те, що відбувається в іншій частині квартири. Я багато читав різних страшних розповідей і, судячи з усього, це був домовик, який живе у нас бог-зна-скільки. Часто чув млосні кроки в коридорі по ночах, в коморі постійно змінювалося розташування речей. До всього цього я вже давно звик, а от батьки. Ось і батько пішов розбиратися з нечистю. Мені залишалося лише, посміявшись, продовжити займатися своїми справами. 00:02 Після татового візиту ніби все заспокоїлося. Все було нормально останні 40 хвилин: батьки дивилися телевізор у своїй спальні, я продовжував бав
... Читати далі »
У минулі вихідні до мене в гості прийшла моя подруга, з якою я 9 років за однією партою просидів. Відразу з порогу я зрозумів, що щось трапилося недобре, тому що вона була чимось стурбована і налякана. Я не став її допитувати, мало які проблеми бувають. Вирішив, що якщо щось важливе - сама розповість. Ми пройшли з нею на кухню, я налив чай і ми стали з нею розмовляти, але діалог ніяк не в'язався ... І тут я вже остаточно зрозумів, що сталося щось дуже серйозне ... Я не став задавати прямих запитань типу «Щось сталося?» Або «Що з тобою?», Тому що боявся почути у відповідь «Нічого». Я вирішив піти трохи по іншій траєкторії. Ось власне діалог:
- Ти якась похмура сьогодні ... Тобі б не завадило трохи відпочити, поспати ....
- Я тепер практично не сплю, а якщо й сплю, то тільки зі св
... Читати далі »
Створіння - Вали до себе під сходи, тварюко! Батько знову п'яний. Ховаюся, відхілившись від кинутої мені в голову порожньої пляшки. Це те, що я вмію робити найкраще. Ухилятися і ховатися. Інакше б я давно помер. - Проклятий виродок, щоб ти здох! - П'яні крики лунають звідкись зверху. Ховаюся під сходами, вдивляючись в темряву крізь щілини між ступенями. Тут він мене не дістане. Занадто великий і неповороткий, не пролізе. Я маленький, зможу забитися в дальній кут і перечекати. Може бути навіть зможу вкусити його. - Ей ти, виродок! - Крики вже ближче. Сходи скриплять і стогнуть під його вагою. Мені на голову сиплеться пил. Чхаю. Бачу його ногу прямо перед собою. Простягаю руку і різко с
... Читати далі »
Сталося все це восени 2007 року, я тільки-но переїхав із селе у місто, мені у спадок перейшла досить таки не погана 3-х кімнатна квартира. Все в ній мені дуже подобалось, окрім одного місця у спальні – пустувала стіна, навпроти мого ліжка, зовсім без нічого. Мене це жахливо виводило з себе, і я вирішив після роботи заїхати до меблевого магазину та придбати дзеркало.
Наступного дня я поїхав вибирати дзеркало і випадково побачив поряд з магазином, щось на кшлат стихійного ринку, де люди продавали різноманітні речі, хто кнаги, хто побутові дрібниці, і ось, я помітив чоловіка з картиною. Вона з першого погляду припала мені до душі, тому я вирішив придбати її за будь-яку ціну. На
... Читати далі »
Цю історію розповіла мені мама. Вона народилася і виросла в селі на Україну, жила з батьками та молодшою сестрою Галею. З сестричкою у них різниця у віці невелика, жили вони дружно і спали в одному ліжку. Причому, спали вони часто в обнімку. І ось, одного разу, вночі, мамина сестра прокинулася і пішла в туалет. Мама теж прокинулася, лежить із заплющеними очима. Тут хтось тихенько поруч з нею лягає на
... Читати далі »
Якось довелося мені влаштуватися нічним черговим в один з моргів. Робота не курна, доба через три, клієнтура поступлива, без особливих претензій.
Спочатку, звичайно, було страшно й огидно. Потім нічого, звик. Одного разу заступають на чергування. До вечора з'явився Митрич. Він в морзі цьому років, напевно, двадцять пропрацював. Приходить і каже:
- Ти сьогодні на ніч у сторожці закрийся і не виходь, щоб там не трапилося. Ніч сьогодні погана. Перша ніч повного місяця, всяке може бути.
Тут мене, природно, прорвало. Якими тільки епітетами я Митрича не нагородив. Прикро мені здалося, що мало освічений сторож мене, людину з вищою освітою, лякати задумав.
