Смт Олесько на Львівщині

Це один із найдавніших замків на території нашої країни. Свого часу місце його розташування було якраз на кордоні двох держав — Литви і Польщі, тому правителі обох держав боролись за привласнення кам’яного палацу.

Відомий замок і тим, що у середині XVІІ століття тут народився Ян Собеський — король Польщі. За легендою, під час появи на світ немовляти була страшна гроза. А мармуровий стіл, на який поклали хлопчика, раптова блискавка розколола буквально навпіл. Це оцінили як містичний знак.

Вже у 1951 році в Олеський замок знову влучила зловісна блискавка, через що розпочалась величезна пожежа. Та будівля встояла ... Читати далі »

Справа була пару днів назад ... Ми з моєю дівчиною живемо в квартирі, яку знімаємо вже не перший рік у вельми порядних господарів. Чортівні в цій квартирі раніше помічено не було (дивні стуки ночами і бігаючий домовик - не рахуються, так. як. Це не страшно, та й багато у кого таке в житлі водиться), тому випадок, про який я хочу розповісти, швидше мене більше здивував, ніж налякав.
Йшла перша година ночі. Моя дівчина давним-давно вже спала в ліжку і бачила, напевно, не перший сон. Я ж сидів (вірніше, напівлежав, скажімо так) на дивані з нетбуком на животі і дивився щось на Ютубі. Варто відзначити, що наш диван, на якому я і знаходився в той момент, розташований таким чи ... Читати далі »

Свідомість розбита, а її уламки нестерпно голосно дзвенять в голові, дзвін віддається шаленим пульсом у скронях. Голова розколюється. Я ... Я зробила щось жахливе. Не пам'ятаю нічого. Все нібито в тумані. Пам'ятаю, як прийшла до подружки в гості ... Навіщо прийшла? А, у неї вчора був день народження ... Пам'ятаю, як вона відкривала пляшку напівсолодкого. Пам'ятаю, як я кричала, кликала її, а вона не приходила ... Потім я чомусь вилізла через вікно ...

Так, мені треба заспокоїтися. Кава, душ, ковдра ... Але чорт візьми, мені так холодно! Так бридко на душі ...

Я закриваю двері на замок і сідаю за стіл. Коли я малюю, мені ніхто не повинен заважат ... Читати далі »

1 березня.
Привіт щоденник, мене звуть Аліна. Мені 15. Нам з небес щось впало ... Це щось заразило всіх людей. Може ядерна зброя або масове знищення вірусом? Не знаю ... Вижило дуже мало. Я, тато і мама. Також ще 34 сімей з нашого міста. Зараз ми йдемо по вулиці, шукаємо нічліг. Слава Богу, всі заражені не стали зомбі. А просто померли ...
2 березня.
Ми хочемо їсти. Я, тато і мама. Ми зустрічали трупи людей. Всі вони почали розкладатися. Щурів стала багато, дуже багато ... Проходячи повз магазинів, прилавки були всі порожні. У наших сумках всього одна хлібина і мінералка. Але я не кажу що хочу їсти. Мама і тато дорослі, їм потрібно більше їжі. Інакше ... Читати далі »

Це було не так вже й давно. Одна сім'я, а точніше мама і дочка (дівчинку звали Кейсі), переїхали в будинок який знаходився в забитому селі. До цього там жила сім'я, з незрозумілих причин усіх окрім сина зарізали, а сам син потрапив до психлікарні ...

Але нові мешканці не знали цього. До того ж цей будинок був вельми добре облаштований і досить великий, тому вони не бачили ознак щоб його боятися.

І ось перший день в новому будинку. Кейсі дозволили вибрати кімнату, і вона вибрала ту яка була на другому поверсі з видом на сусідній двір. Кімната була простора і в світлих тонах. Заносячи всі свої речі вона впустила свій м'ячик який закотився під лі ... Читати далі »

Я пам'ятаю як мама взяла мене на руки, сказавши щоб я ні чого не боялася, як я зробила свої перші кроки, як були мною сказані перші слова, як світ зростав у мене в моїх дитячих очах, і я розуміла що я чимось відрізнялася від всіх. Один з моїх дитячих спогадів, це як у дитинстві мене лікували від страху. Приводили до якоїсь жінки, і вона щось шепотіла наді мною, потім просила задути свічку, надрізала мені палець і щось ще. Я погано пам'ятаю саму процедуру, але все ж пам'ятаю. Справа в тому, що я забула, від якого саме страху мене лікували, які спогади запечатували. Нещодавно я почала згадувати - і дуже шкодую про повернення цих спогадів, моторошних с ... Читати далі »

Я звичайний мешканець Інтернету - веду блог, іноді фанфіки за улюбленими творами пописую, підкоряючись народним віянням навіщось навіть завела акаунти в Твіттері на Facebook - загалом, веду активне інтернет- життя. І ніщо, як звичайно, не віщувало біди, поки одного ранку до мене в ICQ не додалася одна читачка з блогу.
Я якось навіть здивувалася - начебто не спілкувалися з нею ніколи, навіть в коментарях, і взагалі, вона була однією з тих, про кого я думала, що просто соромиться відписатися. Загалом, додалася вона і пише: «Хочеш прикол?». А хто ж відмовляється від приколу з ранку? Звичайно, кажу, хочу. Вона у відповідь надсилає мені файл з картинкою. А ранок, ... Читати далі »

  Містичного зі мною нічого не відбувалося до одного моменту. Можу сказати, що вчилася я не особливо добре і хворіла часто тому, що гуляла в мороз весь час до вечора. Та й в 16 років багато випендрюються, що красиві і без шапки ходять, куртки розстібають, одягаються холодно і я такою ж була. Я за своєї молодості вирішила пожартувати, записати у свій телефон новий номер. Набрала цифру 1 і записала як Бог, зберегла. Відразу зателефонувала, але звичайно такого номера немає і не було. Я посміялася над своєю нісенітницею і пішла спілкуватися з друзями в соцмережах далі, розповідаючи їм цю маячню, на що вони теж відреагували позитивно. На наступний день ми з друзями пішли гуляти. Нас набралося чоловік 10. І сміялися ми голосно і навіть кричали. Наша гулянка тривала до вечора, а далі потихеньку розійшлися, і тіль ... Читати далі »

Сиджу посеред ночі на цьому сайті. І напрошується історія студентських років. Не знаю, правда чи ні. Ми з однокурсником сиділи в парку на лавці, чекали не пам'ятаю вже кого. І він мені розповів один цікавий випадок зі свого життя. Краще буду писати від першої особи. Все сталося в цьому парку. Я тоді навчався у десятому класі. Іду по алеї. Вихідний день. Народу навколо багато. Літні люди проходять не поспішаючи. Сім'ї з дітьми, молодь, такі ж, як я. Літо, тепло і сонячно. Поки йшов, поступово почав відчувати, що слабну, простіше кажучи, погано стало. Голова закрутилася, ноги підкосилися, в очах потемніло, і далі знепритомнів. Потім прийшов до тями, лежу чомусь в траві. ... Читати далі »

Це досить стара страшна історія, прочитав я її ще в якомусь журналі, і вона мені запам'яталася. Загалом, ось сама історія. Одного вечора я, як звичайно, була вдома з мамою, тато був на роботі допізна. Коли прийшов час лягати спати, до мене в кімнату зайшла мама і звеліла вимикати комп'ютер, за яким я так чудово проводила час. Я вимкнула комп'ютер, вмилася, побажавши мамі добраніч, я лягла в ліжко. Тільки я почала засипати, як мене розбудив незвичайний скрип. Такий гучний і противний! Це скрипіли гойдалки у дворі. Скрип тривав досить довго, і мене він вже почав дратувати. Виявилося, що не тільки мене. Я почула, як наш сусід зверху виглянув у вікно і почав по ... Читати далі »